Україна – чемпіон із неправильного проведення реформ. 20 років ми робили все так, як не треба

Запитання: на що готові чиновники, аби не створювати незалежних наглядових рад на державних підприємствах?

Відповідь: на все готові.

Україна – чемпіон із неправильного проведення реформ. 20 років ми робили все так, як не треба. Минув Майдан. За нас міцно взялися кредитори, і здавалося, що ситуація почала налагоджуватися. Але тільки здалося. Економічна ситуація покращилася, і ми знову починаємо чудити. І так до цього не дуже старалися, але тепер узагалі відбилися від рук.

Типовий приклад – приватизація. У 90-ті громадян України й інвесторів обманули. Те, що відбувалося в Україні, точно не було приватизацією. Ваучери та інша нісенітниця – це були схеми, що оформили епоху первинного накопичення капіталу. Потім уже сформовані олігархічні групи просто ділили між собою нові активи. Перший шанс було упущено. А в суспільства з'явилася алергія на приватизацію. Своєрідне щеплення від ринкової економіки.

До Майдану 2013–2014 років єдиним прикладом чесної, правильної приватизації став повторний продаж "Криворіжсталі". Який став наслідком першого Майдану. У підсумку держава отримала величезну суму грошей, завод отримав шикарного власника (капітал, менеджмент, стандарти), інвестори отримали чіткий сигнал на вхід в Україну. Угода win-win. Коли всі задоволені. Звичайно, усі, окрім кількох людей, які сподівалися отримати цей завод безкоштовно. Здавалося, треба продовжувати. Але продовження не було. І немає досі.

Наріжним каменем програми МВФ, у якій усе ще залишається Україна, є приватизація. Якщо ви проти приватизації, то можете й не читати далі. Приватизація покликана зменшити корупцію, дати сигнал інвесторам і в останню чергу наповнити бюджет. Це дуже важливо для розуміння. Саме в останню.

Державні компанії є одним з основних осередків корупції в Україні. Ставки в політичній боротьбі піднімають так високо, тому що люди дуже хочуть контролювати потоки. Фінансові потоки державних компаній. І поки приватизацію саботують саме тому, що ці люди не хочуть відпускати своїх потоків. І приватизація має знизити ціну місця при владі. Правильна приватизація. А ще правильна приватизація зумовить прихід західних інвесторів. А отже, частка прозорого бізнесу в країні зросте. Частка бізнесу, який буде зацікавлений у побудові правил гри, так само.

Але віз і нині там. Не рахуючи продажу 25% акцій низки обленерго, приватизації в Україні немає вже три роки. І є всі підстави вважати, що приватизацію саботують на найвищому рівні. Найяскравіший приклад – компанія "Центренерго". Уряд обіцяв продати цей об'єкт ще два роки тому. Але щоразу знаходив привід не робити цього. Причому ситуація доходила до абсурду. Приватизацію призначали на весну, навесні говорили, що не встигають і перепризначають на осінь, а восени стверджували, що продавати такий об'єкт в опалювальний сезон не можна. І все йшло по колу.

Ось і цього року Фонд державного майна України не планує продавати "Центренерго". А обіцяє продати три об'єкти. Із них два – це ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація" та ПАТ "Аграрний фонд", вартість яких може бути не тільки нульовою, але й негативною. Якщо порахувати всі борги. І це точно не компанії, що можуть зацікавити великого стратегічного інвестора. Який потрібен країні, аби привернути увагу інших гравців. Коротше кажучи – профанація.

А тим часом "Центренерго" заявило, що має намір реорганізуватися з публічного на приватне акціонерне товариство. Здавалося б, навіщо? Адже це виведе акції компанії з біржі. А в разі приватизації новий власник змушений буде витратитися і викупити акції незалежних інвесторів. І якщо ви готуєте актив до продажу, то маєте зробити точно навпаки. Але компанія рухається в іншому напрямі. Менеджмент вирішує піти з ринку. Питання – чому?

Усе просто. Для того щоб бути на біржі, компанія повинна мати незалежну наглядову раду. А щойно на прикладі "Нафтогазу" ми побачили, як це боляче. І "Центренерго" не хоче, щоб менеджмент контролювали якісь незрозумілі люди. Які прийшли не "від потрібної людини". І компанія йде з ринку, принагідно кидаючи купу роздрібних інвесторів, зокрема іноземних. Інвестиційна привабливість у всій красі.

І це, звичайно, не єдине дивне рішення менеджменту. Чого вартий той факт, що компанія, прибуток якої становить сотні мільйонів гривень, досі під процедурою "банкрутства", тому що не гасить одного старого боргу. Це теж така собі підготовка до приватизації.

У підсумку чиновники роблять дві справи. Перша – саботують приватизацію. А друга – не допускають зростання прозорості державного активу.

А тепер не питайте, чому нам потрібна приватизація.

Джерело: Sergey Fursa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора