Україні потрібні реформи. Але зробити людям краще і водночас зберегти їхню любов неможливо. Реформаторів ніколи не люблять

Каха Бендукідзе: Якщо ви йдете вулицею, і вам ще посміхаються і не ненавидять вас, отже, ви зробили дуже мало.

ВВП Грузії в результаті його економічних реформ зріс утричі.

Зеленський в інтерв'ю Tesla Богдана: Ми хочемо, щоб нас усі любили і посміхалися нам, коли б ми йшли вулицею.

Епоха популізму почалася? У цьому ж суть. Неможливо зробити людям краще і водночас зберегти їхню любов. Україні потрібні реформи. Люди ніколи не люблять реформаторів. Як діти ніколи не люблять стоматологів, навіть якщо після візиту до лікаря зникає зубний біль, який мучив до цього тиждень. Та й дорослі не люблять, якщо чесно. І відмінність дитини від дорослого лише в тому, що дорослий розуміє, що йому потрібен стоматолог.

Досі у Великобританії ненавидять Тетчер. У Польщі не люблять Бальцеровича. Це нормально. В Україні не люблять Супрун. Але не можна звільняти Супрун, тому що її не люблять. Бо її не люблять тому, що телевізор сказав, що її треба не любити. Телевізор так сказав, тому що фармацевтична мафія багата. І так, у Супрун тепер низький рейтинг. Але не можна одночасно визнавати, що її реформа первинки правильна й боротьба з корупцією ефективна, і звільняти за те, що внаслідок цих дій на неї ополчилися корупціонери. Хто ж потім реформи робити буде?

Президент має бути гарантією того, що реформаторів не буде звільнено за реформи. А не навпаки. Президент має бути "дахом" людей, які роблять реформи. Якщо, звісно, президент хоче реформ і змін. А якщо президент хоче любові, то він буде грубіянити реформаторам і звільняти їх.

Розкажіть людині хто-небудь про субсидії, які одержує більшість пенсіонерів, а то він щось там думає, старається, хоче, щоб після 70-ти років люди комуналку не платили. Прикро ж. Даремно витрачає час.

Якщо минулого тижня Зеленський запропонував люструвати абсолютно всіх, а цього вже каже, що в поточному уряді є кілька незашкварених міністрів, із якими можна працювати, то чи означає це, що чарівний пендель від цивілізованого світу подіяв? І після нього залишилася лише образа, яка виражається у словах: "Ми самі вирішимо, кого залишити".

Словник Орвелла тепер можна поповнити фразою "Грубіянство – це сила". Ну, що ж, Орвелл, якого ми заслужили.

Джерело: Sergey Fursa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора