-3 Київ
Тут нова зрада виявилася. Кажуть, ставки за депозитами знижуються. За гривневими знижуються, а за валютними – так узагалі на історичному мінімумі.
І тут раптом виявляється, що це зрада.
У логіці середнього українця треба, щоб ставки за депозитами були високі, ставки за кредитами низькі. І так, ще й інфляція має бути низькою.
У принципі, у світі існував один банк, у якого ставки за депозитами були високі, а за кредитами – низькі. Це був "ПриватБанк". Чим закінчується така історія, всім чудово відомо. Для більшої частини банків недоступна магія, коли ви можете брати гроші дорого, а роздавати їх дешево. Спробуйте самі. Економіки у цьому немає. Так може працювати тільки піраміда, яка не думає повертати вам депозити. А ті, хто планує, будуть працювати по-іншому.
Отже, простому українцеві для початку треба визначитися, що він хоче більше. Дешевих кредитів чи високих депозитних ставок.
Якщо ви вимагаєте дешевих кредитів, то маєте розуміти, що банки повинні брати гроші ще дешевше.
Якщо ви хочете високих депозитних ставок, то повинні розуміти, що ніколи у вас не буде дешевої іпотеки. До прикладу. Та й ваш роботодавець навряд чи підвищить вам зарплату у разі високих кредитних ставок, якщо йому будуть недоступні ресурси для інвестування та розвитку бізнесу.
В Україні йде дуже здоровий процес. Ставки за депозитами, вартість ресурсів для економіки знижується. І водночас залишається одним із найвищих рівнів прибутковості у світі. Цьогоріч, на початку 2017 року, ви могли покласти гривню під 15% річних у надійний банк. За підсумками року особливих змін курсу немає. У підсумку, ваша і валютна, і гривнева дохідність становитиме 15%. Це дуже круто.
У світі зараз, під впливом активної боротьби центральних банків із кризою, рекордно низькі ставки і депозитів, і кредитів. Гроші дуже дешеві. І їх дуже багато. Саме тому ставки за доларовими депозитами в Україні рекордно низькі. Українським банкам не потрібні долари. Оскільки кредитувати ними особливо нікого у країні. І просто класти їх на депозит у європейські банки – собі дорожче. Ставки там уже негативні.
Ставки за гривневими депозитами будуть знижуватися і далі. Якщо не трапиться форс-мажор. Відповідно до того як Нацбанк буде брати під контроль інфляцію, буде знижуватися облікова ставка, а слідом за нею і депозитна ставка. І це чудово. Оскільки йтиме вниз і вартість кредитів. А це дуже добре для економіки.
І так, банки знижують ставки за депозитами. І поступово знижують ставки за кредитами. Але кредитна активність поки слабка. Банки нарощують кредитування, але повільно. І в певних сегментах. Але людям, які вимагають від банків активніше кредитувати, краще вимагати у своїх депутатів ухвалити закон про захист прав кредиторів. Оскільки відсоток неповернених кредитів в українських банках рекордно високий. І не тому, що "зубожіння" і "геноцид". А тому що не хочуть платити. Просто не хочуть. І легше занести судді, ніж погасити борг. І в такому разі раціональна поведінка банків – украй обережне кредитування.
І останнє. Тут багато "українських фермерів" та інші претендентів на дотації активно вимагають у держави дешевих кредитів. Наводячи як приклад, що, мовляв, у Німеччині фермер може взяти під 2%, а от українському доводиться брати під 20% (можуть сказати і під 30%, але це вже фантастика або такі фермери, які звикли просто не повертати). Забувають, правда, сказати, що фермеру в Німеччині треба брати кредит у євро, а от українському – у гривні. І 2% у Німеччині беруть при інфляції на 1%, а українські 20% під час інфляції 16%. І реальні ставки значно нижчі.
Так що високі кредитні ставки в Україні – це частково міф. Ставки, реальні ставки, зовсім не високі. Біда в тому, що багатьом просто не дадуть грошей. Але це проблеми тих, кому не дають. Адже не дають їм не просто так. А тому що вони "стрьомні". І таким у Німеччині не лише під 2% не дали б, а на поріг банку б не пустили.
Та й не функція держави роздавати дешеві кредити "кому треба". Тому що у держави немає своїх грошей, є гроші платників податків. І немає причини, через яку одні платники податків мають сплачувати іншим "просто так". Тим більше, якщо держава бере під 15% у гривні, то у неї немає можливості кредитувати дешевше. Хіба що собі у збиток.
Так уже вчиняли досить довго, використовуючи державні банки як свої годівниці. Як наслідок, навіть не враховуючи "ПриватБанк", українські платники податків із 2008 року на підтримку державних банків витратили $9 млрд. Це величезна сума, яка могла б бути витрачена розумніше. І важко уявити, наприклад, скільки лікарень за ці гроші можна було б побудувати.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
