+7 Київ
Путін убив Навального. Замучив свою жертву з методичністю маніяка. Але кого він убив? Хто такий Навальний?
Насправді було два Навальні. Із першим познайомилися ми, і це був дуже неприємний тип. Ксенофоб, який зигує на нацистських руських маршах, радіє війні з Грузією, принижуючи грузинів, а потім ще й розповідає, що "Крим – то не бутерброд", щоб його повертати Україні.
Але Захід знає і захоплюється вже іншим Навальним. Він познайомився з ним уже пізніше, коли Навальний був лідером молодіжного протестного руху в Росії, єдиним справжнім опозиціонером у Росії, безкомпромісним борцем із корупцією, який за свою боротьбу спочатку був отруєний посіпаками Путіна, а потім і замучений у казематах. Він єдиний із російських політиків наважувався відверто засуджувати повномасштабне вторгнення, а його план, написаний уже у в'язниці, передбачав уже і повернення Криму, і репарації Україні. На додачу у цього Навального – ідеальний образ західного політика: молодого, красивого, хороброго, з ідеальною родиною.
Насправді якби ми знали того самого Навального, що і Захід, ми б також захоплювалися ним. Або якби ми вірили, що людина може змінюватися. Але ми не такі. Проте ми маємо розуміти, чому Захід так відверто захоплюється Навальним. Чому він посмертно отримає ще багато регалій. Чому в Голлівуді знімуть кіно, за яке, можливо, ДіКапріо отримає другий "Оскар". І коли ми будемо комунікувати із Заходом, то треба пам'ятати, який образ Навального вони мають. І вони цей образ не змінять. І тому якщо ми хочемо бути почутими на Заході, то треба утримуватися від усіх тих мемів, які ми побачили за останні кілька днів. Бо Захід не сприйме цього, і будь-яка людина з України, яка буде зловтішатися там із Навального і його смерті, потрапить у чорний список. І ви нікому нічого не доведете, розповідаючи про свій образ Навального. Пізно. Навальний – то вже міф. Путін убив людину і створив цей потужний міф.
Але це не про емоції – це про ефективність.
Кого вбив Путін? Він убив того другого Навального. І це має допомогти Україні. Бо ще раз показує, що домовленості з Путіним неможливі. І єдина відповідь на вбивство Навального, яка має право на існування, – це збільшення допомоги Україні. Це вбивство, враховуючи рівень популярності Навального у Штатах, має посилити позиції друзів України в Конгресі. Мертвий Навальний ще може стати другом України. Може стати корисним росіянином. На відміну від живого.
А що Путін? Навіщо? Окрім того, що маніякам не треба додаткових причин, щоб убивати. Можливо, у пошуках раціонального зерна ми побачимо тут сигнал від нього, що досить шукати альтернативи. Що говорити в Росії треба тільки з ним. Про що це каже нам? Що Путін дуже хоче домовитися. Кидаючи шалені сили на фронт, стираючи з лиця землі Авдіївку, убиваючи Навального, заграваючи із Трампом, даючи безглузді інтерв'ю – Путін просто хоче домовитися. І це не ознака сили. І це точно не говорить нам, що Росія готова воювати нескінченно.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
