+15 Київ
Я розумію, що списання Залужного через ВЛК – це технологія дискредитації політичного оппонента. Я не розумію тільки, чому люди на таке ведуться.
Очевидні факти. Залужний призначений послом. І це служба державі. Чи можна сказати, що служити державі – то ганьба? Напевно, ні.
Другий факт. Послом не може бути призначено військового. Ну, от такі правила в цій дипломатії. Таким чином, щоб служити державі послом, Залужний мав піти з військової служби. Щоб продовжити служити державі, він мав піти з однієї служби на іншу. Бо держава так вирішила. Чи є тут ганьба? Ні.
А далі – під час воєнного стану в Залужного як військового просто не було альтернативи. Інакше закінчити службу він просто не міг.
То в чому проблема із проходженням процедури, яка була обов’язковою для того, щоб стати послом? Після того, як Залужного звільнили з посади і, очевидно, він би не мав іншого призначення по військовому напрямі. А люди реагують, наче він дезертир і втік із поля бою. І ведуться на цинічну ницу маніпуляцію.
Навряд чи людина, яка з першого дня війни і до свого звільнення робила все, щоб стримати росіян, заслуговує на порівняння із дезертиром чи ухилянтом, який перепливає Тису.
Саме призначення послом уже передбачало такий крок. Без нього ніяк.
Так, із Залужного не треба створювати кумира. Це завжди шкідливо. Месій не існує. Але й на порожньому місці вигадувати зраду, а навіть не вигадувати, а вестися на ниці політичні інтриги, не дуже розумно.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
