Хоспадє, та скіко ж можна?
А якщо серйозно, Залужний – державник. У великій мірі завдяки Залужному Україна існує зараз у тому стані, у якому існує. Залужний – людина, яка дала по зубах путінам і "другій армії світу" з їхніми планами "Київ за три дні".
Людина, яка все життя присвятила службі. Військовій, на благо України. Амбіції й емоції – то не про нього. Він дуже мудрий для свого віку. І ніколи не змішує особисте і службу.
То з чого хтось вирішив, що державник, який у надскладні часи зробив для спасіння держави чи не найбільше за інших, зараз відмовиться від своєї державницької позиції?
Залужний приймає рішення, які він вважає вірними. І, з досвіду, більшість його стратегічних рішень в основному (якщо не всі) вірні. Він прийме рішення, яке, на його думку, принесе найбільше користі для держави в поточній ситуації. І зробить більше, ніж будь-хто, крім нього.
З якого дива хтось вирішив, що, керуючись емоціями, Залужний повинен щось робити, щоб послабити державу? З якого дива хтось вирішив, що, керуючись емоціями, він повинен поставити себе вище того всього, що він зробив і за що заплачено десятки тисяч життів? З якого дива хтось вирішив, що Залужний повинен мати якісь політичні плани, які сподобаються частині суспільства, керуючись емоціями під час війни, коли політична діяльність неможлива?
А потім буде потім.
Просто подякуйте генералу за можливість у мирних українських містах полоскати йому кістки.
Джерело: Роман Донік - Roman Donik / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора