+15 Київ
Харків, 22 березня 2024 року.
Привіт, щоденнику.
Прокинулася сьогодні приблизно о 5.00. Перший вибух був такий потужний, що, здавалося, мене підкинуло разом із ліжком. Доберман миттєво помчав у ванну кімнату, птах голосно залопотів крилами у вольєрі. Почалося.
Дивно, але на одиночні ракети мої тварини так не реагують. Переполох у будинку починається лише тоді, коли атака буде пекельною. Або, як заведено говорити, – масштабною.
Я встала, увімкнула витяжку на кухні і закурила.
Друга, третя, четверта...
Немає страху, немає паніки, немає навіть ненависті. Порожнеча.
Жодних почуттів, тільки відчуття – вибухова хвиля пронизує тіло.
Десь на п'ятій ракеті витяжка видала останній протяжливий гуркіт. Електрика зникла. Перевірила крани – води немає. Батареї охолонули хвилин за 10. Стрічки Telegram-каналів перестали оновлюватися. Усі повідомлення в моєму телефоні зависли на позначці 5.07.
Шоста, сьома, восьма... На 12-й я перестала рахувати. Сіла поряд із Гектором на підлогу у ванній, почала гладити перелякану морду: "Усе добре, малюче, усе добре, я поряд".
Вийшла до Кирюхи на балкон. Птах на нервах почав вищипувати пір'я на грудях.
– Усе добре, моя дівчинко, усе добре, я поряд.
Із вікна 17-го поверху видно спалахи полум'я по всьому горизонту. Чути свист ракет, що летять, і тріск Shahed.
Приблизно о 6.00 наче затихло. Я залізла в ліжко й укрилася ковдрою. Зв'язку немає, води немає, електрики немає. Що в Україні – не уявляю. Куди прилетіло, чи є жертви – нічого не знаю.
UPD. Зараз приблизно 10.00, вийшла гуляти із собакою. Світлофори не працюють. На заправках черги. Біля банкоматів черги. Бачила осіб 10 із валізами, вантажаться в машини.
UPD-2. Зараз 17.00. Ситуація не змінилася. Електрики немає, води немає, зв'язку немає. У мене залишилося 17% зарядки. У покинутому парку, де ми завжди гуляємо із собакою, дуже людно. Компанії, сім'ї з дітьми. Настрій пригнічений, але паніки чи істерики немає ні в кого.
UPD-3. Ранок 23 березня, дали світло! Низький уклін усім службам, співробітникам, енергетикам. Піду читати новини. Найстрашніше за цю добу – невідомість.
Джерело: Анна Гин / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
