-8 Київ
Сьогодні поховали Настю з Максимом. 22-річну дівчину з її маленьким сином. Їх убила російська ракета в Харкові 2 січня. Вони були вдома. Напевно, дивилися смішний новорічний мультик, балакали та їли мандаринки.
Експерти запевняють, що кожна така балістична чи крилата ракета коштує $3 млн. Щоб убити Настю й Максима, Росія витратила шість.
Могла б збудувати сучасну школу у Ставропольському краї або лікарню в Інгушетії. Провести газ і каналізацію до якутських сіл, збудувати парки, відремонтувати дороги… Але ні, вони витратили ці гроші, щоб убити трирічного українського хлопчика і його маму.
І це лише дві ракети, лише в Харкові й лише в один із 1400 днів цієї жахливої війни.
От колись виросте дівчинка з Калуги, яка сьогодні марширує в дитячому садку навколо ялинки в образі танка, і стане великим істориком. І раптом, у межах своєї наукової дисертації, вона порахує, скільки всього міг би зробити режим плешивого карлика з портрета в її чудовій (великій, звичайно, й могутній) країні. Створити, збудувати, придумати, розробити, сконструювати. Хоча б тільки за той час, поки дівчинка народилася й доросла до танка на головешці замість сніжинки. Порахує й зомліє від надлишку почуттів.
На співчуття до Насті з Максимом не розраховую.
Однак перший тиждень нового 2026 року світ запам'ятає не цим. Трамп, який сяє від задоволення, із попкорном біля екрана, де транслюють Мадуро в кайданках. Гонитва за російським танкером, розподіл нафтового ринку, Гренландії приготуватися, Мексиці боятися, існування НАТО під питанням.
Прощавайте, Настю й Максиме. Ваша смерть не змінила світ. Пробачте.
Джерело: Анна Гин / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
