+4 Київ
Історія однієї зухвалої операції, яка врятувала Київ.
Кожна успішна операція на полі бою має ім’я. Чим більше часу минає від окупації Київщини в лютому – березні 2022 року, тим більше свідчень, наскільки "тонкою кригою" ми пройшли тоді. Важливо, щоби ця інформація не загубилася в інформаційному галасі.
Київ досі захищають від повторного вторгнення росіян не лише наші героїчні воїни, але й природна лінія оборони – болотяно-річкова смуга. Але, як не дивно, подвиг і героїзм людей, які створили цю природну лінію оборони, й досі не оцінені належним чином.
"24 канал" зібрав матеріали про тих, хто на початку повномасштабного вторгнення провів цю велику операцію із захисту Києва водою. І завдяки яким прорив путінських військ із півночі Київщини захлинувся в буквальному розумінні цього слова.
За даними журналістів, ідея влаштувати природну перешкоду для окупантів навколо Києва належить Олександру Дмітрієву із позивним Тихоход. Він же з друзями і реалізував значну частину цього зухвалого плану, опис якого може за сюжетом посперечатися з детективними чи пригодницькими романами.
Олександр розповідає, що до війни з друзями робили "покатухи" на позашляховиках на Ірпіні під час паводку. Тому, коли загарбники пішли на Київ, вигадав підняти воду в річці, щоб ніяка російська техніка не змогла подолати цей водний рубіж.
Операцію погодив Олександр Сирський, який на той час був командувачем Сухопутних військ та, зокрема, відповідав за оборону Києва. Зустріч із ним допомогли влаштувати друзі Олександра Дмітрієва.
Єдиним виходом після аналізу всіх варіантів було підірвати дамбу. Олександр з друзями почали підготовку до операції, яка за складністю та зухвалістю здавалася неможливою. Знайти 500 кг вибухівки виявилося найменшою проблемою. Набагато складніше було знайти фахівця, який зуміє влаштувати правильний підрив, і привезти потрібні матеріали на дамбу. Адже навколо вже лунали постріли, по селах бігали російські ДРГ, майже поруч були кадирівці…
Димер був уже під окупацією. Російські танки дісталися дамби і готувалися просуватися далі – на Лютіж, Мощун, Стоянку.
Динаміт вибухнув уже у воді. Вода неквапливо затоплювала території у гирлі Ірпеня, а далі не йшла. Виявилося, що вона уперлася у шлюз під мостом на хуторі Червоний.
Спроба підірвати цю дамбу "Піоном" також не принесла потрібного ефекту. А російські війська тим часом розпочали прорив через річку Ірпінь на Мощун. 7 березня 2022 року навели понтонний міст. Із безпілотника наші бачили, як по ньому потоком суне особовий склад, 10 чи більше танків уже стояли на цьому боці.
Тоді той прорив вдалося загасити артилерійським вогнем. Проте ворог спланував більш масштабну атаку з використанням великої кількості понтонних мостів. Тоді й було підірвано вдруге дамбу в Козаровичах. Цей підрив здійснювали вже бійці 72-ї бригади, які взяли цю територію під вогняний контроль.
Вода нарешті пішла, і ворожа техніка застрягла в болотах. І там їх накривала вогнем українська піхота та артилерія. Якби прорив виявився вдалим, за кілька годин російська техніка в'їхала б на площу Шевченка, а далі швидко просунулася би вглиб Києва… Проте – відбилися. Завдяки героїзму воїнів, а також – українській винахідливості та наполегливості.
Для інформації: Олександр Дмітрієв – киянин, має інженерну та юридичну освіту, працював програмістом. Автор проєкту "Очі", який був запущений ще на початку війни і об'єднав тисячі військових БПЛА в єдину систему для спільного використання в інтересах сил оборони.
Джерело: ГОЛОБУЦЬКИЙ / Telegram
