+10 Київ
Щоб займатися опозиційною політикою в Росії (а іншої немає, інша – це просто кар'єра в межах бюрократичної структури), треба щодня бути готовим до в'язниці і до смерті. І до того, що тебе скалічать. Це, звісно, не достатня, але необхідна умова успіху. Якщо цієї готовності немає, можна навіть і не намагатися.
Деякі люди думають, що така готовність у них є, але, стикаючись із небезпекою, розуміють, що її немає. Навальний довів і собі (якщо йому це ще було потрібно), і всім, що він – так, готовий.
У мене ані на секунду не виникало сумнівів, що Навальний повернеться в Росію. Він точно не гірше за мене розуміє, що, якби він залишився за кордоном, дуже швидко перетворився б на заслуженого ветерана, що керувати революцією з-за кордону можна тільки в радянських підручниках історії. Я впевнений, що він повернувся б і в тому випадку, якби точно знав, що відразу з літака вирушить у в'язницю – у деяких країнах саме через тюремну камеру пролягає шлях до президентського крісла. Зараз, щоправда, невідомо – може, й не наважаться заарештувати на трапі. Хоча й оголосили в розшук – ДБ!
Навальному вдалося перебити навіть хвилювання у США. Усім відразу стало начхати на Трампа. І уявіть собі, як полетіли всі графіки в начальства – наради в усіх силових структурах, наради у президента. Що робити із "цим пацієнтом", який "та кому він потрібен"? Ми не знаємо, яку ганебну дурницю вони придумають, але виграшної стратегії у Кремля немає!
До нас їде президент. Весь світ уже визнав його єдиною альтернативою Путіну, як свого часу Манделла став альтернативою Де Клерку і режиму апартеїду. Але й у нас у країні Навальний став номером один. Зрозуміло, є ще люди, які про нього не чули, але є ж і ті, які не знають, "чим скінчилася колотнеча 17-го року?" Країна велика. Але для тих, кого дістав режим, хто хоче змін, Навальний – той, хто може перемогти Путіна.
Звісно, він не переможе його на виборах – таких виборів не буде, Путін не повторить помилки Лукашенка. Але в нього є всі шанси очолити щось на кшталт комітету національного порятунку, який буде сформовано на руїнах режиму, а вже потім обратися.
Я поважаю Навального, але не належу до числа його фанатів. Навіть більше, я думаю, що, якщо доживу до його президентства, буду в опозиції до нього. Але є дві гарні новини про Навального як про майбутнього лідера країни.
По-перше, йому допомагають дуже розумні й професійні люди. Сила президента – в умінні зібрати навколо себе розумних людей і в умінні слухати їх. Мені здається, що йому вдається. Що далі, то серйознішими і зваженішими стають його оцінки, то більшу компетентність він демонструє. Хоча, повторюся, із деякими його позиціями я, як і раніше, не згоден.
По-друге, він прийде як альтернатива Путіну. А отже, йому треба буде проводити іншу політику – не авторитарну, а демократичну, не придушувати свободу, а заохочувати її, не роздавати все ближнім боярам, а боротися з корупцією. І він точно не сидітиме при владі понад два відведені строки.
Зупинити його не можна, можна тільки вбити. Сподіваюся, їм не вдасться.
Джерело: Leonid Gozman / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
