+5 Київ
"Тяжела и неказиста жизнь советского артиста" – така приказка була модною в період існування СРСР. За потреби там ішлося про важке та непоказне життя простого баяніста. Російський диктатор Володимир Путін, який ностальгував за розпадом кривавої імперії, створив цілий клас своїх послідовників. І життя ганебних путіністів теж, як з'ясовується, тяжке і непоказне.
У цьому, як то кажуть, на своїй шкурі зумів переконатися російський політолух Серьога Марков, який є глашатаєм війни проти України. Тобто, сидячи у Москві, він ігнорує принцип територіальної цілісності держав, оспівуючи окупаційну політику своєї кровожерливої країни. Водночас Марков періодично відвідує й Азербайджан – країну, яка сама зіткнулася з окупацією 20% своїх територій.
Так, Вірменія понад чверть століття тримала під окупацією 20% території Азербайджану. Все це відбувалося за політичного і військового сприяння Росії. Саме тому в Росії так переживали і переживають, що Азербайджан – за підсумками 44-денної війни та одноденної антитерористичної операції в Карабаському економічному регіоні – повністю відновив свій суверенітет та територіальну цілісність.
Так, Кремль втратив засіб тиску на офіційний Баку – і це дуже сильно виявляється зараз, коли російсько-азербайджанські відносини зіпсовані до неможливості. Причини очевидні – імперське хамство Кремля. Там не вважали за потрібне просити вибачення за збитий літак Embraer 190 авіакомпанії AZAL, що летів маршрутом Баку – Грозний. Внаслідок катастрофи загинуло 38 людей із 67, що перебували на борту, включно з обома пілотами та одним бортпровідником.
Президент Азербайджану Ільхам Алієв відразу і прямо звинуватив у тому, що трапилося, представників Росії. Він наголосив на необхідності справедливості і покарання винних. А винні – росіяни. Азербайджанська сторона має докази того, що пасажирський літак AZAL був уражений російською системою ППО "Панцир-С". Азербайджан передав російській стороні навіть дані про те, хто конкретно скоїв цей злочин. Але у Кремлі так і не попросили вибачення.
Навіть більше, там дали команду "пресувати" азербайджанську діаспору, що вже призвело до смерті братів Сафарових, до побиття і принижень десятків азербайджанців, які проживають в РФ. В Азербайджані, де ніхто етнічних росіян, які відвідують країну, не зачіпає, відреагували дзеркально – удару завдали по російській агентурі, що проникла в країну під виглядом "журналістів".
І ось на тлі всього цього до Шуші, на Глобальний медіафорум, вирішив приїхати Сергій Марков. І почув він у Шуші, як президент Азербайджану Ільхам Алієв, відповідаючи на запитання прекрасного українського журналіста Дмитра Гордона, порадив Україні ніколи не миритися з окупацією своїх земель. А ще Марков побачив, як президент Азербайджану прийняв від журналістки Олени Курбанової шеврони ЗСУ.
До того ж Марков побачив і загальний настрій азербайджанської громадськості та ЗМІ. Усі вони як жителі країни, яка пережила окупацію, – на боці України. Марков, прибувши до звільненої Шуші, почувався чужим на цьому святі життя.
Водночас у самій Росії його облили помиями. Мовляв, куди ти, Серього, полетів?! Як ти міг не враховувати, що Азербайджан уже оголосили недружньою до Росії державою?
Загалом, доводиться Маркову безперервно лепетати щось на своє виправдання. Його лепетання нікчемне і жалюгідне. Адже неможливо і рибку з'їсти, і на... неприємності нарватися. Тому що не може він не розуміти, що є пропагандистом країни, дуже схожої на гітлерівську Німеччину. Усе він, Серьога, розуміє.
І тому взагалі немає жодної в мене жалості до цього політичного скомороха. Життя будь-якого путініста було, є і буде важким і непоказним.
Джерело: "ГОРДОН"
