+5 Київ
"Ми в Україні із захопленням спостерігали за тим, як під вашим керівництвом Азербайджан повертав свою землю, свою територію. Це для нас дуже натхненний приклад. І, звісно, українці вдячні вам за те, що ви неодноразово публічно висловлювали підтримку державному суверенітету й територіальній цілісності України", – сказав, зокрема журналіст.
Президент подякував йому за добрі слова про Азербайджан і зазначив, що кілька років тому вже відповідав на приблизно таке саме запитання представника України.
"Моя відповідь не відрізнятиметься від того, що я говорив тоді. І думаю, що це співзвучно і сподіванням українського народу – ніколи не погоджуватися на окупацію. Ось це головна порада. Це те, що робили ми. Точніше, те, як ми бачили цей процес, оскільки період першої карабаської війни був складний, трагічний, із численними жертвами, із геноцидом азербайджанців [міста] Ходжали", – заявив Алієв.
Він зазначив, що в ті часи (першою карабаською війною, яка закінчилася перемогою Вірменії, вважають період 1992–1994 років) Азербайджан не мав грошей у скарбниці, країну "практично ніхто не підтримував".
"Ось таким був Азербайджан, коли Гейдар Алієв [його] очолив. Нашому народу пощастило, що у важкий час була така людина, до якої народ звернувся і яка взяла на себе цей важкий тягар. [...] Саме йому вдалося стабілізувати ситуацію. Та до того ж тоді ще й громадянська війна відбувалася. І поступово ми почали, як то кажуть, відроджуватися і думали тільки про одне [...] – як повернути окуповану територію; розуміли, що буде важко", – сказав Алієв.
За його словами, азербайджанські військові на полі бою довели, що "готові на все", подолавши "п'ять-шість ліній укріплень".
"Ми всі жили цим – із тим, щоб повернути наші споконвічні території. Рельєф був проти нас, міжнародна ситуація була проти нас, мінська група ОБСЄ в особі її співголів – кожен зі своєї причини – був на боці Вірменії. І кожен намагався, щоб ця ситуація тривала вічно, щоб ось цей статус-кво, він не змінювався. І навіть іноді, коли нам неймовірними дипломатичними зусиллями виходило десь просунути якусь заяву від імені країн співголів, за якийсь час це все дезавуювалося", – заявив Алієв.
Президент Азербайджану описав, як на міжнародному рівні Баку доводилося відстоювати своє право на азербайджанську територію, зокрема після заяв на рівні президентів США, Франції та Росії.
"За роки переговорного процесу – а я брав участь у ньому з кінця 2003 року – за 17 років було дуже багато пропозицій, дуже багато зустрічей, можливо, не зовсім корисних, і дуже багато меседжів, що треба змиритися з реаліями. "Ось реалії такі". "Ось ви маєте миритися із цим". І коли я говорив, що "ні", це сприймали як якусь неадекватну реакцію", – розповів він.
Алієв наголосив, що тоді був спільний головний наратив, що Азербайджан нібито не погоджувався на деякі альтернативи "умовної незалежності сепаратистів".
"Усі наші аргументи про міжнародне право, про те, що Рада Безпеки ООН ухвалила чотири резолюції, які вимагають виведення вірменських сил, про те, що співголови мінської групи самі голосували за ці резолюції, – усе це розбивалося об стіну зарозумілої моралі "змиритися з реаліями". Ну добре, тоді ми вирішили, що створимо нові реалії. А потім ви будете з ними миритися. І так і сталося", – сказав він.
Президент Азербайджану зазначив, що "нові реалії" його країна створила 2020 року "за 44 дні", і всі були змушені змиритися з тим, що сталося, а ще одна реалія з'явилася у вересні 2023 року (тоді "влада" невизнаного Нагірного Карабаху оголосила про припинення існування "республіки" з 1 січня 2024 року).
"Я трошки ширше відповідаю на це запитання з тим, щоб розкрити те, що я сказав на самому початку. [...] За цим, насправді, стоїть те, що ми пережили і на війні, і на за столом переговорів, і після того, як повністю відновили суверенітет. Якщо я буду розповідати про всі погрози, тиски, шантаж та інші непристойні дії з боку деяких закордонних акторів, це буде, мабуть, не дуже приємне видовище. [...] Повертаючись до того, що я сказав, – ніколи не здаватися і ніколи не миритися з порушенням територіальної цілісності ", – повторив Алієв.
Він наголосив, що перш ніж Азербайджан звільнив окуповані території, він 17 років був президентом.
"Якби в нас не було можливості, напевно, ми б ще чекали 17 років. І тут річ не в мені. І це теж, я думаю, важливо для українців. Річ не в особистості і не в амбіціях. Річ у тім, що треба відчувати відповідальність перед поколіннями, які жили до нас, і відповідальність перед тими, хто буде жити після нас. Якби я знав, що нам не вдасться повернути території, але ми б чекали б ще 17 років і, можливо, ще 17 років, і це був би вже не я, але це було б неважливо", – пояснив Алієв.
За словами президента, він був морально готовий до того, що "це зробить хтось інший", але розумів, що хтось інший навряд чи зможе це зробити.
"Останнє. Віра у справедливість у мене практично зникала приблизно так само, як і в наших колишніх біженців, із якими я зустрічався регулярно і говорив їм: "Вірте, ми повернемося." І з кожним роком я бачив, що віри в їхніх очах менше. Усе ж видно по очах. [...] І в мене віри було менше, а також віри у справедливість. Але наша абсолютна перемога свідчить про те, що справедливість є, просто її треба добиватися. А щоб її добитися, треба працювати щодня і наближати перемогу щодня. І особливо якщо від тебе залежить останнє рішення, ти маєш присвятити своє життя цьому. Ось тільки так це може відбутися", – вважає Алієв.
Найважливішим чинником водночас він назвав консолідацію суспільства, яка дає "моральну силу" йому як президенту.
"Я був упевнений, що суспільство і народ стоятимуть за мною. І це було, напевно, одним із вирішальних чинників. Тож повернуся до того, із чого почав: ніколи не здаватися", – ще раз наголосив Алієв.
