Із Давидом Черкаським ми познайомилися 25 років тому в "Артеку" на кінофестивалі. І з [кінознавцем, культурним оглядачем] Світланою Коротковою там і тоді ж.
Я ніколи не бачила його без посмішки. Іронічний. Талантище. Улюбленець жінок і дітей, котів, собак, медуз, дельфінів, Аюдагу і всього навколо.
Я тоді працювала в дитячій редакції УТ, і, записуючи інтерв'ю з Черкаським, ми з оператором кусали губи, щоб не розсміятися в кадрі його жартам і веселощам. Діти годинами відмовлялися відпускати його з творчої зустрічі й потім годинами малювали Врунгеля на "Біді", співаючи після відбою про "бандіто-гангстеріто", і жоден вожатий не міг це буйство зупинити.
Спочивай із миром, дорогий Давиде Яновичу...
Джерело: Iryna Gerashchenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора