Протягом цих п'яти років президент Порошенко мав лише кілька днів відпустки. Більше того, він не мав вихідних. Усі суботи й неділі були робочими, графік тривав до першої-другої ночі. Щотижневі відрядження, іноді кілька країн і регіонів за сім днів.
Тепер уже можна зізнатися, що найбільше я "раділа" дзвінкам із першої приймальні десь о 23.00 у п'ятницю з повідомленням, що в суботу – неділю наради чи відрядження, і ви запрошені.
Сподіваюся, сьогодні всі пам'ятають, що влаштували Порошенку і його сім'ї опоненти та ЗМІ, коли він "посмів" після років (!) без вихідних на кілька днів за власні кошти поїхати на відпочинок.
І, на жаль, усі забули, чим займався Порошенко в перехідний період між перемогою на виборах та інавгурацією. Нагадаю – він ще до інавгурації поїхав на міжнародну зустріч у Нормандію, де провів перемовини з Олландом, Меркель, Путіним, і було засновано нормандський формат. Щодня тоді разом із радниками він працював над мирним планом, який ліг в основу Мінських угод.
Усі ці роки приблизно в такому ж темпі працювала і його команда.
P.S. Сьогодні мені соромно перед моїми маленькими дітьми – скільки разів я кидала їх на бабусю, чоловіка (навіть у лікарні якось мала залишити півторарічного малюка з татом), няню, бо не могла відвезти, забрати, побути з ними, бо чекали родини заручників, зустрічі, відрядження. Виявляється, можна було втомитися, записати якийсь веселий влог про "яжемать" і бути з дітьми.
Джерело: Iryna Gerashchenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора