Російська держава, як і в 1918-му, на межі краху

Як у 1918-му: російська держава на межі краху.

Незалежні інтернет-публіцисти, розмірковуючи про звірячі вироки у справі "Сети", згадують сталінський терор 30-х років. А кремлівські пропагандисти, говорячи про зміни до конституції, підкреслюють історичний і видатний характер майбутніх змін. Значна частина суспільства, стурбована тим, як звести кінці з кінцями, мовчки спостерігає за подіями. Чи можна ці різнопланові сюжети звести в цілісну картину реальності, чи можна прокреслити траєкторію майбутнього руху нашої країни? Спробуймо.

Із погляду вкрай вузької номенклатурної верхівки, успіхи, досягнуті в управлінні державою, грандіозні: у РФ відтворено й переозброєно потужну армію, потенціал якої визнають стурбовані сусіди; усередині країни силовики, політична поліція і нацгвардія контролюють, обмежують та спрямовують у потрібне русло протестні акції, проникаючи в усі опозиційні структури; верхи забезпечили собі рівень доходів, немислимий в жодній західній демократії; значній частині суспільства Геббельс-ТБ нав'язало перевернуту картину світу, де найстрашніший кат – Сталін, який перетворив наш народ на гарматне м'ясо, – постає головним героєм і батьком перемоги.

Із погляду активної й навіть не дуже активної частини суспільства правомірна зовсім інша картина реальності. Ми знаємо, що з року в рік знижується життєвий рівень, зростають податки й побори, падають доходи. Ми знаємо, що населення Росії вимирає і скорочується, зараз еміграція набагато вища, ніж у роки громадянської війни. Економіка, реальне виробництво згортаються. Мільярди доларів безповоротно зникають через недобудовані і неправильно побудовані газопроводи, через вимушене повернення боргів та необхідність визнавати рішення міжнародних судів. Охорону здоров'я зруйновано, екологія – жахлива. Додамо зовнішню ізоляцію й санкції. Росія втручається в усе нові війни, які оголошують "вигаданими" або тимчасовими, причому кількість загиблих і покалічених у них засекречують.

Тим часом влада не цілком розуміє, що розрив між Кремлем і народом стає все гострішим. Характерно, що майстер політичного тролінгу Жириновський запропонував ввести новий пост "верховного правителя". Дивно, що прессекретар Пєсков, який не знає нашої історії, відповів – ми розглядаємо всі варіанти й усі пропозиції. Поясню, що Колчак, вступаючи на пост верховного правителя (в листопаді 1918 року), із гіркотою визнавав – я змушений обійняти цей пост, коли російська держава стоїть на межі краху, інститути управління зруйновано і триває громадянська війна. Не розуміючи й не бажаючи цього, Пєсков повторив визнання адмірала.

Про простір громадянського протесту. На що здатне громадянське суспільство? Опишу два реальні полюси нашої недавньої історії. Перший – так званий блокадний Ленінград. ("Так званий", тому що навіть у найскладніший період оборони перерізати Дорогу життя ніхто не зміг). У напівзакритому місті майже 1 млн людей померло з голоду. І це в ситуації, коли склади були забиті харчами і мали запаси не менше ніж на 20, а частіше – на 30 діб! Додам, що добре пережило блокаду 60 тис. армійських і НКВС-них коней, які харчувалися калорійними макухою і висівками. Люди падали й умирали через повне виснаження поруч з мешканцями Смольного та інших центрів влади, які ні в чому собі не відмовляли, поруч зі стайнями і складами з харчами, але бунту, протесту й вимоги відновити елементарну справедливість, на жаль, не прозвучало.

Інший полюс громадянської активності – набитий в'язнями повоєнний ГУЛАГ. Після смерті Сталіна навесні й улітку 1953 року тут спалахнуло два потужні повстання – у Воркуті й Норильську. Протестували всі ув'язнені, але організовували бунт – власівці, бандерівці, лісові брати. Воркута й Норильськ змусили Хрущова терміново припинити репресії та розпочати демонтаж системи таборів.

Що відбувається сьогодні? У яку точку нас завів режим і в якому пункті протесту перебуває нині наше суспільство? Якщо вимірювати не "продскладами", а доларами, то рівень поляризації між багатими й бідними в нинішній Росії не має аналогів у світі. Назву іншу цифру – понад $500 млрд на рік виводять із країни, вони безслідно зникають під час експортних, зовнішньоторговельних операцій. Не знаю, скільки західних політиків куплено на ці гроші, але знаю, що середня російська сім'я з чотирьох осіб недоотримує щорічно майже 1 млн рублів! І в такому становищі ні 4 млн безхатченків, ні десятки мільйонів тих, кого пограбували і хто живе нижче від рівня бідності, ні мільйони тих, хто животіє у непридатних для проживання напівруїнах і бараках, ні ошукані пайовики все ще не змогли скоординувати свій протест.

На що здатна в цій ситуації влада? Вона повторює те, що вже звучало. Як писав Солженіцин, у 30-ті роки ворогом народу став сам народ. А сьогодні в ув'язнення потрапляє не деморалізований і корумпований непотріб, а люди совісті і честі, молодь, яка виходить на мирні протести. Найбезкорисливішим і найпоряднішим людям ставлять тавро "екстреміст" та "іноземний агент".

А до чого тут конституція, скаже читач? Чи не пора автору закінчити з "коло та навколо"? Згоден, закінчую.

У 30-ті роки "батько народів", він же "порушник ленінських норм партійного життя, винний в організації незаконних масових репресій", боровся не тільки з народом, а конкретніше – з кулаками і підкулачниками, зі збирачами колосків, зі шкідниками, іноземними шпигунами, із троцькістами і бухарінцями тощо. Він боровся з ворогами, які проникли в саму владу, зокрема у найвищі її рівні. А зміни до конституції? Їх спрямовано, на це вказують усі незалежні коментатори, на увічнення влади першої особи. Але цей висновок необхідно доповнити невеликим уточненням – латання основного закону ще жорсткіше підкорить усі гілки й усіх носіїв управління першій особі особисто – і суддів конституційного суду, і міністрів, і губернаторів...

І якщо нинішні вежі Кремля іноді трохи погойдуються, то скоро такі коливання стануть неможливими. Систему добудовують так, що якщо народ кимось незадоволений, то той, хто породжує невдоволення, пересідає вище – з міністра в радники. А ось якщо незадоволений сам "верховний", то винного без зволікання відправляють слідом за Улюкаєвим. Точніше, в новій системі "Улюкаєви" з'явитися просто не зможуть.

А що буде далі? Це покажуть не дивні зимові пісні солов'я, це покажемо ми самі!

Джерело: obozrevatel.com