+5 Київ
Нафтопровід "Дружба" – річ не лише в нафті для Орбана.
Отже, пошкоджено одразу дві розподільні станції: "Унеча" (Брянська область) і "Нікольське" (Тамбовська область). Одразу дві – це важливо. Щоб зрозуміти, треба поглянути на карту. "Унеча" забезпечує подавання через "Дружбу" на Мозир і на експорт. А також на Новополоцьк. І саме від "Унечі" йде БТС-2 – нафтопровід у напрямку порту Усть-Луга. "Нікольське" – наступна після "Унечі" велика станція. Від неї йде відгалуження на Кременчук (зараз не діє), і підтримують потрібний тиск у магістралі "Дружби". І там, і там питання не в самих трубопроводах, а в устаткуванні, яке імпортне... Певний запас відновлення, звісно, є. Але в "Унечу" вже прилітало, і прокачування відновлювали якраз із "запасів". Зараз і "Унеча", і "Нікольське". Тобто відновлювати треба одразу два вузли – працювати з одним безглуздо. В умовах санкцій обладнання швидко не завезеш. Можна звернутися до КНР, але це виготовлення нового й перехід на "китайський" технологічний процес – те, чого російська нафтова галузь намагалася уникати до останнього. Можна зайнятися технічним канібалізмом – розукомплектувати (частково) інший вузол або згадати про старе радянське обладнання (якщо таке ще є в запасах).
Хай там як, маємо тимчасове зупинення постачання нафти до Угорщини і Словаччини. І під дуже великим питанням – подавання нафти через БТС-2. А це – порт Усть-Луга – до 20% експорту сирої нафти. У Ленінградській області на потужному нафтопроводі залишається Приморськ (50%).
А тепер складаємо частини. РФ і так на тлі продажу нафти з дисконтом втрачає можливості експорту нафти через Усть-Лугу. Втрачає постачання до Угорщини і Словаччини. І значною мірою втрачає постачання до Білорусі. Тобто в короткостроковій перспективі матиме втрати до 25–30% від загальних експортних обсягів. Звісно, нафтопроводи відновлять. Але не повністю й не одразу. Втрати в річному вимірі можуть становити 10–11%. І це багато, зважаючи на загальні втрати нафтогазових доходів у Росії.
А тепер додаткові вихідні – Україна повернулася до тактики ударів по НПЗ. Й уразила кілька великих заводів. Де так само гостро стоїть питання обладнання (пам'ятаємо про санкції й пам'ятаємо про удари торік). Отже, відвантаження палива в європейській частині РФ падає. Торік на цьому добре заробив Лукашенко. Ставши "дуже потрібним і корисним" для Путіна. Але зараз нафтопровід "Дружба" стоїть. А залізницею можна доправити в річному вимірі до 4–4,5 млн тонн. Замість 14–15 млн тонн. Отже, пального для союзника немає.
Другий складник – воєнний. З урахуванням навчань "Захід 2025" стояло питання про хай і невелику, але реальну ймовірність перекидання досить значного угруповання російських військ. Але якщо потрібно терміново забезпечити постачання нафти на НПЗ за обмеженої пропускної спроможності залізниці, постає питання – наскільки виправдане й реальне перекидання військ. Адже якщо будуть плани якоїсь ескалації, то потрібне пальне. А якщо не завезли нафти в Мозир і Новополоцьк, додаткових обсягів немає. Везти з РФ – ще більше перевантажувати залізницю.
Можна додати вишеньку на тортик – в окупованій частині Запорізької області раптово почали горіти залізничні потяги з пальним. Це і пошкодження залізничної інфраструктури, і (якщо таке триватиме й далі) дефіцит палива у військах.
Отже, Україна знову створює ситуацію, коли проблеми з постачанням стають чинником, який суттєво обмежує воєнне планування російської армії на фінальну частину літньої кампанії. А заразом робить практично неможливою концентрацію великого російського угруповання в Білорусі. Зігнати війська можна. А що далі – питання.
Ну і, нарешті, варто згадати, що Україна, можливо, має свої плани на фінальну частину літньої кампанії. Тим паче, коли активно говорять про "обмін територіями", можна подумати, де дістати обмінний фонд.
P.S.: Для Лукашенка ситуація сумна. Темпи зростання економіки й так знижуються у зв'язку з проблемами у РФ (про що писав як про неминуче у прогнозі на 2025 рік для Білорусі). А проблеми на "Дружбі" не лише не дадуть змоги трохи потрясти гаманець Путіна завдяки НПЗ, а й позбавляють звичних прибутків від нафти. Такі проблеми – одна з причин, через які офіційний Мінськ намагатиметься інтенсифікувати контакти з Пекіном, Вашингтоном і, можливо, країнами Європи. Крутитися треба.
Джерело: Ігар Тышкевіч / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
