+5 Київ
Мінус ще один "мій" дім. Сьогодні накрило КАБ будинок у Констасі, де ми раніше жили. Вулиця повністю знищена, сусідні будинки знесено, між зруйнованих стін без дахів горить полум'я, сама проїжджа частина закидана сміттям після вибуху.
Головне, що мене вразило у відео, – як змінився ландшафт. Вищі дерева позносило хвилями від вибухів, гілки й листя менших прорідило. Високих будинків, та власне взагалі будинків із дахами не лишилося. Відчуття, що степ, голе поле повернулося туди, де люди спорудили на деякий час затишок і тінь.
Хазяїн будинку зразу після бомбардування приїхав, щоб визволити й забрати із собою собаку, котрий охороняв будинок. Їхав і записав відео: "Ось мій будинок, ось мій собака, ось наш магазинчик; не знаю, чи ми взагалі сюди коли-небудь повернемося".
Це не перша хата й не перший власник, де ми жили і яких накрила хвиля фронту. Так відбувається із травня 2022 року – відступ, відступ. Насправді нічого незвичного, лише нюанс у тому, що фронт з'їдає місця, котрі стали для мене особистими. Нападники забирають не якусь далеку абстрактну землю – а землю дуже мою, котра мало відрізняється від двору бабусі, де я ріс.
Справедливості заради, ця місцина протрималася живою довго. Уперше ми туди заїхали влітку 2022-го, їздили на позиції практично щодня, стримуючи ворога. І ось тільки зараз там настала пустеля.
Джерело: Ihor Lutsenko / Facebook
