-3 Київ
Головний критерій, за допомогою якого визначають належність території до тієї чи іншої держави, сформульовано після Другої світової війни у результаті кривавих подій, коли в Європі загинули десятки мільйонів людей. За підсумками цього безмірного кровопролиття, а також Першої світової війни, видатні уми людства (насамперед Європи) сформулювали абсолютно консенсусну, однозначну позицію: кордони в Європі, а також у решті світу, мають бути незмінними.
Незмінність кордонів, оформлених і закріплених у правових документах після Другої світової війни, було сформульовано як провідний принцип у створеній тоді ж, у 1945 році, Організації Об'єднаних Націй.
Це не означає, що кордони між державами взагалі не може бути змінено. Але чітко прописано умови, за яких така зміна можлива: це взаємна згода держав, між якими існують спори, дискусії, взаємні претензії. За відсутності такої взаємної згоди діє найважливіший принцип сучасного міжнародного права – незмінність кордонів.
Цей принцип після статуту ООН було зафіксовано також у всьому корпусі міжнародного права. Я назву лише кілька документів, але їх набагато більше:
- висновок за підсумками наради із безпеки і співробітництва в Європі у Гельсінкі 1975 року;
- Угода про формування Співдружності незалежних держав 1991 року, яка стосується кордонів між колишніми радянськими республіками, що здобули незалежність;
- Будапештський меморандум 1994 року про передання Україною ядерної зброї, у межах якого РФ окремо і спеціально підтвердила непорушність російсько-українського державного кордону;
- цей принцип підтверджено також у Паризькому договорі, у Договорі про дружбу, співробітництво і партнерство між Російською Федерацією і Україною від 1997 року, у всіх двосторонніх угодах між Росією і Україною, чинних із 1991 року.
Слід окремо наголосити, що незважаючи на те, що було зроблено у 2014 році, російська влада не стала розривати російсько-українські договори. Вони продовжують діяти. І буквально тиждень тому прес-секретар Путіна Пєсков укотре сказав, що Договір про дружбу, співробітництво і партнерство продовжує діяти, його не розірвано, його юридична цінність зберігається.
У цьому договорі чорним по білому ідеться, що Росія повністю поважає російсько-український міжнародний кордон і жодною мірою не збирається його порушувати. Таким чином увесь чинний корпус міжнародного права, підписантом якого зокрема є і Російська Федерація, і нинішня влада РФ, і нинішній російський президент, – усі підписалися й усі підтверджують, що відповідно до міжнародно визнаного кордону і півострів Крим, і місто Севастополь, і Східний Донбас, включно із містом Луганськ, Донецьк та іншими містами, є незаперечною частиною України.
Тому питання про те, кому належить Крим, Севастополь, Донбас, деякою мірою є навіть безглуздим, тому що нині немає жодного міжнародно-правового документа, який би стверджував щось інше, крім того, що ці території належать Україні. Це єдина позиція, яка можлива у сучасному світі.
Можуть бути різні емоції, різні інтерпретації, можуть бути посилання на культуру, релігію, історію, національних героїв – у кожній країні, у кожному регіоні можуть бути запропоновані різні аргументи. Але єдиний спільний знаменник, який об'єднує все людство, – це міжнародне право.
І тому будь-які наявні розбіжності потрібно вирішувати, обговорювати на основі чинного нині міжнародного права. Це міжнародне право однозначно не дає жодних інших варіантів і свідчить про те, що сьогодні півострів Крим, місто Севастополь і Східний Донбас належать Україні.
Джерело: "Обозреватель"
Опубліковано з особистого дозволу автора
