Кульмінація голодування Сенцова припадає на футбольний чемпіонат, який потрібен Москві для демонстрації власної величі

Мені не доводилося потрапляти в полон. Давати свідчення під тортурами. Слухати, як ледь знайомі люди обмовляють тебе заради угоди зі слідством.

Проти мене не порушували справи заради зірочок на погонах. Не судили на процесі, де вердикт відомий заздалегідь. Не етапували в колонію за Полярне коло.

Мені не доводилося опинятися всередині чужої ворожої системи. Яка повільно пережовує тебе своїми двоголовими щелепами.

Я не опинявся в ситуації, коли єдиний шанс перемогти – це поставити життя на кін. Коли треба день у день переступати через інстинкт самозбереження.

Я не знаю, як це – повільно вмирати. Коли ти чітко розумієш, що воюєш із системою, яка майже ніколи не йде на поступки в ситуації прямого тиску.

Я можу лише здогадуватися, яка потрібна воля, щоб самотужки ставити ультиматум цілій державі. Яка до того ж не звикла зважати на долю окремої людини.

Мені складно уявити, як це – жити, знаючи, що тебе не занесуть до списків на обмін. Просто тому, що Росія оголосила тебе своєю власністю через кримську прописку в українському паспорті. Олег не одержував російських документів після анексії, але коли Кремль хвилювали такі дрібниці?

Два роки тому Олег Сенцов написав лист із російської тюрми. У ньому він просив не витягувати його з в'язниці будь-якою ціною. Аргументуючи це тим, що "перемога від цього не наблизиться". Сьогодні хочеться попросити його про те саме.

Хочеться сказати йому, що Москва не звикла зважати на окремі смерті, що вона найбільше боїться здатися слабкою, що вона звикла переступати через долі.

Утім, протягом чотирьох років в'язниці він напевно встиг і сам це зрозуміти. Але, імовірно, тепер він упевнений, що смерть іноді теж може стати перемогою.

Кульмінація його голодування припаде на футбольний чемпіонат, право проведення якого було потрібне Москві для демонстрації власної величі. А тепер цей чемпіонат ризикує стати демонстрацією його власної величі.

Ми не знаємо, чи зважаться футбольні посадовці звернути увагу на його долю. Чи стануть гравці висловлювати солідарність із долею Олега. Чи будуть вивішувати фанати банери з його ім'ям на трибунах.

Тому що якщо не стануть, то програє не Сенцов. Програють вони самі. А якщо стануть, то у цінностей з'явиться шанс перемогти цінники.

Тому що вся ця війна вже чотири роки триває саме за цінності. І в цій війні Олег обрав свій бік.

Залишилося обрати його і всім іншим.

Джерело: krymr.com

Опубліковано з особистого дозволу автора