В Азії й Африці визначально симпатії на боці того, хто воює проти колишніх колонізаторів. Тому Україна має вказувати в контрпропаганді, що Росія – класична імперія, звичайний хижак 

Стаття у Bloomberg, у якій я знайшов кілька підтверджень своїх тез із попередніх публікацій.

Завжди звертав увагу на те, що Україна має підібрати психологічні, ментальні та етичні ключі до геополітичного сприйняття нинішніх подій країнами Глобального Півдня.

У системі світ-системного аналізу одного з провідних мислителів сучасності [американського соціолога Іммануїла] Валлерстайна, геополітичні осі формуються на векторі "капіталістичне ядро (золотий мільярд)" – "Глобальний Південь".

Напівпериферійні країни, такі як Україна, у цій світовій умовній дихотомії займають проміжну ланку.

У Глобального Півдня свої рахунки до політики неоколоніалізму, західного орієнталізму та намагань Заходу створити загальну, універсальну світ-систему як трафарет або віддзеркалення західного уявлення про світ.

Тоді як країни Глобального Півдня є носіями великих культур і нащадками давніх цивілізацій.

Кваме Нкрума, колишній президент Гани та один з ідеологів негритюду, перефразував класика марксизму й зазначив, що "неоколоніалізм – найвища стадія капіталізму".

У Глобального Півдня завжди є свій черговий набір претензій до "грінго".

Саме тому в Індії під час Другої світової війни [лідер нацистської Німеччини Адольф] Гітлер був популярнішим, ніж [прем'єр-міністр Великобританії у 1940–1945-х і 1951–1955 роках Вінстон] Черчилль, а [діяч індійського національно-визвольного руху] Субхаш Чандра Бос, або Нетаджі ("батько нації"), який підтримував нацистів і японців, організовуючи легіон СС "Вільна Індія", пошановується в Індії як один із чільних героїв національно-визвольної війни індійського народу проти британських колонізаторів.

І це завжди викликало нерозуміння з боку європейця, у якого інший історичний досвід із протистояння нацизму.

Але в Індії Нетаджі встановлено пам'ятники, на його честь названо міжнародний аеропорт у Калькутті.

Цей приклад досить показовий: в Азії й Африці визначально симпатії на боці того, хто веде війну проти їхніх колишніх колонізаторів.

Схоже позиціонування й у Латинській Америці.

Російська пропаганда спрямувала багато зусиль на створення [президенту країни-агресора РФ Володимирові] Путіну іміджу "борця з англосаксами" у країнах Глобального Півдня.

Саме тому Україна мала у своїй контрпропаганді вказувати на те, що сучасна Росія – це класична імперія, яка веде себе звичайний імперський хижак, причому хижак досить застарілий за способом мислення.

Імперія на кшталт аналогічних утворень ХІХ століття.

А Україна – це країна, яка бореться проти неоколоніалізму, захищаючи свій суверенітет, знищуючи останні колоніальні практики в сучасній історії та підриваючи можливість новітнього неоколоніалізму Росії в Африці.

Схоже на те, що численні зустрічі президента України Володимира Зеленського в цьому напрямку дали свій результат.

Індія вже відкрито говорить про неприпустимість воєнної агресії у ХХІ столітті щодо інших держав.

Китай заявляє першим пунктом свого "мирного плану" про повагу до суверенітету.

Це дає надію, що від нейтральної підтримки країни Глобального Півдня перейдуть до реальних дій: відмови від російського зерна, обмеження операцій із російською нафтою, заморозки військової співпраці та спільних із Росією енергетичних і транспортно-логістичних проєктів.

Саме про це і пише Bloomberg.

Окрім того, видання наголошує на тому, який переляк у РФ викликала можливість включення РФ до чорного списку FATF (про це я неодноразово писав у своїх статтях) згідно з рекомендаціями санкційної групи Макфола – Єрмака.

Джерело: Алексей Кущ / Facebook