-2 Київ
Дивлюся пресконференцію президента Зеленського для іноземних журналістів.
Яким би не був мій скепсис стосовно слів та дій українських президентів, це президенти моєї країни. Відповідно, завжди хочеться чути гідні речі та сподіватися на краще.
Але дивитися це важко. Величезна нестриманість у словах, непереборна віра у власну зірку за відсутності фахових знань. Непереборна віра у власну харизму. Акцент на геги більший, ніж на сенси. Міміка Хлєстакова. Питання іноземних кореспондентів, часом дуже продумані, не розуміються та отримують поверхове трактування.
Ну прочитайте стрічки новин за останні кілька тижнів, акумулюйте отриману інформацію і подивіться ці запитання і ці відповіді. Це неспівставні рівні розуміння ситуації.
Я цілком розумію, що маю мізерний порівняно з президентом рівень обізнаності з інформацією, як за обсягом, так і за рівнем.
Але ж є реальність. В якій рівень питань і рівень проблем неспівставні з рівнем сприйняття і рівнем відповідей. Ну це очевидно, ні?
Це трагікомічна історія. І трагічного у ній стає все більше.
Я б волів, щоб було інакше. Принаймні на комічному президент України розуміється набагато краще.
Джерело: Yevheniy Kuzmenko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
