+1 Київ
Є системи, які працюють тихо, непомітно, але з руйнівною силою. Їхня зброя – це не танки й не ракети. Це механізми вербування, які російські спецслужби десятиліттями відпрацьовують на політиках, дипломатах і бізнес-елітах Європи. Кремль створив мафіозну модель співпраці з демократичними країнами: замість аргументів і чесної конкуренції – посади, гроші, ордени, гарантії безпеки "своїм".
Система проста, як і будь-яка мафіозна схема: допомагав Росії на посаді – отримаєш місце в раді директорів, зарплату в сотні тисяч доларів і "дах" від ФСБ. Не допомагав – залишишся поза грою.
У книжці "Мафіозна держава: як Росія не змогла стати демократичною", яку опублікували 2024 року під моїм редагуванням, детально описано такі методи впливу російських силовиків. Наприклад, ще на початку 2000-х Путін і його спецслужби зрозуміли: колишні європейські прем'єри, міністри й канцлери після відставки стають легкою здобиччю. У них залишаються зв'язки, вплив, але зникають ресурси. А Кремль готовий компенсувати все: дати гроші, статус, роботу – в обмін на лояльність.
Класичний приклад – канцлер Німеччини Герхард Шредер. Людина, яка мала б стати символом відновлення Європи після холодної війни, перетворилася на агента впливу російських нафтогазових потоків. Його крісло в "Роснефти" й керівництво Nord Stream AG стали не просто "теплим місцем". Це була витончена операція ФСБ: використати авторитет німецького канцлера, щоб переконати Берлін і всю Європу, що "Північний потік" – це економіка, а не політика. Насправді ж це була газова зброя проти України та ЄС.
Не менш показова історія із Франсуа Фійоном. Засуджений у себе на батьківщині за корупцію, він знайшов "нове життя" в російській "Зарубежнефти". І працювати йому довелося не з бізнесменами, а під керівництвом людей зі спецслужб – колишнього голови Федеральної служби охорони Євгена Мурова. Це не випадковість, це символ: будь-який "новобранець" автоматично стає частиною системи, якою керують не ринки, а генерали КДБ.
Історія Карін Кнайсль, колишньої глави МЗС Австрії, на вигляд – майже анекдот, якби не була частиною цієї самої схеми. Весілля, де Путін танцює з нареченою, – це не романтика, а сигнал: ця людина "наша". За кілька років Кнайсль з'являється в раді директорів "Роснефти", виступає проти санкцій і захищає Москву на міжнародній арені. Ця сцена була схожа на вербування, оформлене як публічний спектакль.
Фінський прем'єр Еско Аго, італійський дипломат Чезаре Рагальїні, радник Берлусконі Анджело Кодіньйоні – список довгий. Усі ці люди формально мали б представляти інтереси своїх країн, але після відставки опинилися у "відділі кадрів Кремля". Усі отримали винагороди – від зарплат у сотні тисяч євро до російських орденів. Наслідки такої роботи очевидні – підрив санкцій, просування кремлівських наративів, легітимізація диктатури.
Чому це працює? Тому що у Кремля є безмежний бюджет і відсутність моральних обмежень. А в західних демократіях є політики, які після втрати влади відчувають себе нікому не потрібними. Росія пропонує їм просте рішення: "Ми дамо тобі статус. Ми дамо гроші. Ми зробимо так, що твоє ім'я знову звучатиме". Це та сама логіка, з якою мафія купує мовчання суддів чи поліцейських.
Не випадково в цих історіях постійно фігурують спецслужбовці: колишні кадебешники на чолі компаній, офіцери ФСБ у ролі кураторів, "радники" зі зв'язками на Луб'янці. Це і є головна відмінність від нормальної держави. У Росії кадрові питання вирішують не HR-відділи, а розвідники.
Результат такого вербування – послаблена Європа. У німецькому парламенті з'являються голоси проти санкцій. У Франції колишні прем'єри захищають російські компанії. В Італії друзі Берлусконі просувають кремлівські меседжі. А російські спецслужби тим часом будують нові схеми, використовуючи старі контакти.
Це вже не окремі випадки. Це стратегія, яку Кремль реалізує десятиліттями. І поки в Європі жартують із "танців Путіна на весіллі", у Москві готують черговий список прізвищ для "працевлаштування".
Росія давно перестала бути державою у класичному сенсі. Це мафіозна структура, де навіть зовнішня політика зводиться до вербування, хабарів і кадрових угод. І доки в Європі знаходяться політики, готові проміняти честь на зарплату від "Роснефти", доти Кремль матиме "своїх людей" у серці західних демократій.
Мафію не зупиняють компроміси. Її демонтують лише прозорістю, розслідуваннями й жорсткими санкціями. Бо кожен новий Шредер чи Фійон – це не просто ганебна біографія, це загроза всій Європі.
Джерело: "ГОРДОН"
