-2 Київ
Сьогодні колишньому гравцеві київського "Динамо" Андрію Бібі виповнюється 80 років.
На гру "Динамо", капітаном якої він був, уболівальник ішов валом. За цю любов Біба та його динамівські партнери дякували красивим футболом. Уболівальники старшого покоління знають футбольну біографію свого кумира на зубок, а от нинішні шанувальники футболу знають лише, що в "Динамо" був свого часу прекрасний півзахисник Біба, і не більше. Адже років відтоді, як він виходив на поле, пробігло багато...
Одним нагадаю, іншим – щоб знали. Андрій Андрійович – корінний киянин. Ази футболу почав пізнавати в дитячій команді "Іскра". Потім здібного хлопця запросили в Республіканську футбольну школу молоді – була така в столиці країни. Багато її вихованців свого часу стали гравцями київського "Динамо", та ще якими: Андрій Біба, Олег Базилевич, Валентин Трояновський, Володимир Ануфрієнко, Валерій Лобановський...
Восени 1961 року "Динамо", перервавши багаторічну гегемонію московських клубів, уперше стало чемпіоном СРСР. Після чого було ще 12 (!) комплектів золота, але то перше було особливим і незабутнім, як і перша любов для людини. У всякому разі, у мене досі перед очима стоїть той матч на полі стадіону імені Хрущова з харківським "Авангардом" – нічия принесла господарям поля дострокову перемогу у сезоні 1961 року. "Динамо" підкорило радянський футбольний Еверест.
У той пам'ятний вечір 17 жовтня десятки тисяч уболівальників, "прикурюючи" один в одного, почали запалювати газети, салютуючи своїм улюбленцям. Потім народ плавно перейшов на Хрещатик, і в оточенні почесного ескорту міліції тисячна юрба урочисто пройшла головною вулицею української столиці до площі Ленінського комсомолу... Довго ще нічне місто не спало під хорове скандування: "Динамо – чемпіон!"
Ось що писала 18 жовтня 1961 року газета "Київський Комсомолець": "Динамівці на футбольному олімпі! Є золотий урожай!.. Хочеться ще раз привітати київських динамівців, їхніх тренерів В'ячеслава Соловйова, Віктора Терентьєва, Михайла Комана з великим заслуженим тріумфом.
Назавжди запам'ятається уболівальникам сезон 1961 року: блискуча, просто віртуозна гра ветерана Олега Макарова, самовідданість захисників, не забудеться останній ювелірний підкат Василя Турянчика в матчі з "Авангардом", який урятував команду від неминучого голу, і стрімкі, вибухові прориви Олега Базилевича, і своєрідна невимушена "хода" Валерія Лобановського, його неперевершені кутові, і мудра гра організатора атак, найрозумнішого тактика, одного зі "снайперів" чемпіонату Віктора Каневського, і надійного, невтомного, який скрізь встигає, півзахисника і півнападника Йожефа Сабо, і гарматні удари Андрія Біби...
Багато гарних слів можна було б сказати про кожного гравця команди, але важко виділити когось із них... Перемога в чемпіонаті – насамперед результат старань усього колективу..."
Даючи ігрову характеристику кожному футболісту серед чемпіонів, та сама газета писала: "Андрій Біба – урівноважений, із широким діапазоном дій, добре технічно підготовлений, був організатором атак, диспетчером команди. Тонко розбирався в грі, володів точним пасом, уміло керував партнерами. За необхідності висувався вперед, виконував обов'язки центрфорварда. Володів сильним ударом, багато забивав із дальніх дистанцій".
У колекції Андрія Біби три золота всесоюзної першості 1961-го, 1966-го і 1967 року, срібло 1960-го і 1965 року, два Кубки СРСР 1964-го і 1966 року. Біба є автором першого м'яча радянських команд у європейських клубних турнірах – він був забитий динамівцем у 1965 році у ворота клубу "Колрейн" (Північна Ірландія). У чемпіонатах СРСР Біба провів 246 матчів, забивши 69 м'ячів, причому один кращий від іншого.
У 1966 році за підсумками референдуму тижневика "Футбол" киянина було названо найкращим футболістом країни. Закінчивши грати, Андрій Біба працював у тренерських штабах "Динамо" (Київ), "Таврії" (Сімферополь), "Дніпра". Працюючи в "Динамо", він багато зробив для того, щоб у формі його рідної команди грали Віктор Колотов, Леонід Буряк, Михайло Фоменко, Анатолій Шепель, Стефан Решко, Віталій Шевченко, також сприяв зростанню майстерності Володимира Мунтяна, Анатолія Дем'яненка, які називають Андрія Андрійовича "хрещеним батьком".
Джерело: "Обозреватель"
Опубліковано з особистого дозволу автора
