0 Київ
Головною подією 2021 року для України стало зміцнення й оголення режимної суті союзу російської та білоруської диктатур. Путін і Лукашенко остаточно перестали імітувати демократію й партнерські відносини із Заходом, відкрито оголосили його ворогом і почали діяти відповідно. Будь-яку опозицію й активізм усередині Росії та Білорусі маркують як ворожі.
Звідси тотальне придушення інакодумства всередині та ультимативні погрози зовнішньому світу. Вимога "відкотити" НАТО до 1997 року під загрозою війни і заборона "Меморіалу" як носія пам'яті про сталінські репресії увінчали перехід Союзної держави на новий рівень.
Україна як безпосередня сусідка, як країна, яка взяла курс на Захід і намагається зробити відповідні інституційні зміни, стає символічним полем битви відкритого зла у його сталіністичному зводі з вільним Заходом, який втратив навички такого жорсткого протистояння.
Для України ця ситуація сповнена як ризиків, так і шансів. У цьому сенсі надії та побоювання, пов'язані з прийдешнім роком і наступними, прямо пов'язані з якісним переломом, який стався того року, що минає. Поки що, схоже, історія розвивається швидше, ніж її осмислення й осмислена реакція як українського керівництва, так і суспільства.
Джерело: "ГОРДОН"
