+1 Київ
Юристи мені не радили зараз будь-що писати публічно. Але промовчати в ці дні – це означає сховатися.
Я розумію, що все, що зараз скажу, може бути й буде використано проти мене. Але потрібно брати відповідальність говорити з людьми, особливо зараз.
Передусім я хочу висловити співчуття постраждалим людям. Це не "формальні, офіційні" співчуття. За ці дев'ять років війни росіяни вбили близьких мені людей, покалічили друзів. Я знаю, що таке хоронити, що таке молитися під реанімаціями. Я знаю, що ніякі слова співчуття зараз не заглушать такого тотального болю і страху.
Я знаю, що ми маємо помститися. Я зі свого боку зроблю все можливе й неможливе, щоб жорстоко покарати російських окупантів за кожну нашу людину. Усе, щоб вони і їхні діти відчували цей страх і біль щодня.
Щодо конкретної допомоги своїм – з перших хвилин наші волонтери почали надавати допомогу пораненим, і ми продовжимо надавати допомогу постраждалим.
Зараз правоохоронними органами проводяться невідкладні слідчі дії, відомості, які становлять таємницю досудового розслідування, не підлягають розголошенню. Це означає, що я не можу коментувати ситуацію, це заборонено законом. Будь ласка, поставтеся з розумінням, я поки нічого не можу говорити по суті справи.
Розумію, що комусь це дає широкі можливості зловживати, придумувати маніпулятивні версії, але повірте, мене зараз найменше хвилює ця інформаційна хвиля ненависті. Єдине, що мене зараз хвилює, – це постраждалі люди.
Оскільки тривають слідчі дії, повторю лише те, що написала після удару з певними доповненнями.
Як уже заявили в медіа, удар був ракетою "Іскандер". Зараз росіяни активно розганяють, що цілилися в секретну нараду працівників СБУ та ГУР, яка проводилася в центрі міста. Я вважаю, що це повна маячня й частина їхньої ІПСО.
З того, що оголосили офіційно, ракета була спеціально запрограмована так, щоб уразити якомога більше людей навколо.
Як тільки оголосили повітряну тривогу, захід зупинили й учасникам було кілька разів оголошено про необхідність піти в укриття. За словами правоохоронців, від оголошення тривоги до удару було приблизно 9–10 хвилин.
Також нам сказали, що не лише наше укриття, а й усі інші навколо центру були відкриті. Ми маємо ходити в укриття. Не важливо, у якому місті ми знаходимося. Зараз уся країна під прицілом, війна йде всюди.
Інформація про конкретне місце публічно не оголошувалася. Анонс, що буде захід, справді був у відкритому доступі. Але конкретне місце повідомили лише зареєстрованим учасникам.
Проводилася не "відкрита виставка дронів", а закрита вузькоспеціалізована зустріч, вхід був можливим лише за запрошенням та у взаємодії з відповідними службами. Аналогічні події були проведені в Києві, Львові, Дніпрі та Харкові у співпраці з місцевою владою, військово-цивільними адміністраціями.
Якщо хтось думає, що під час воєнного стану можна приїхати в будь-яке місто, самовільно зайняти будівлю й проводити там захід – це не так.
Алгоритм інший – нас запрошують місцеві представники активної громадськості, влади, військові, і ми надаємо відповідним службам усі дані щодо організації зустрічі, на скільки людей потрібне місце, апаратура, бомбосховища тощо.
Волонтери не можуть вказувати, де безпосередньо й коли провести закриту зустріч. Перед проведенням ми звертаємося з відповідним запитом.
Також потім забезпечують поліцію, медиків, вибухотехніків та інші заходи безпеки.
Прозвучала думка, що такі заходи взагалі не можна проводити.
У країні зараз проводяться сотні масових заходів на теми військові або дотичні до війни. Це дає можливість скоординувати зусилля щодо того, як ефективно боротися з ворогом.
Будь-який із цих заходів може стати ціллю для удару, по будь-якому можуть злити інформацію. Уже не кажучи про те, що росіяни б'ють не по заходах, а просто по скупченню людей – по пологових будинках, школах, церквах, торговельних центрах, житлових будинках. Будь-де, де є ми, українці.
Тому з міркувань безпеки більшість подібних зустрічей ми проводимо онлайн. Але критично важливо хоча б іноді робити це наживо, фахівці мають обмінятися досвідом, показати, що зроблено за цей час, оглянути нові рішення, протестувати технології.
Якщо ми хочемо, щоб у нас були свої дрони, засоби РЕБ, зв'язку, ракети та інші розумні технології для захисту і знищення ворога – ми маємо проводити закриті зустрічі інженерів, виробників і військових. Росіяни проводять такі зустрічі системно й постійно, дуже швидко розвиваючи технології на державному рівні. Наприклад, уже зараз випрацьовується технологія роїв ударних дронів, яка буде перевантажувати нашу ППО і на яку оперативно потрібно шукати контрзахід.
Щодо хейту – особисто я виважено ставлюся як до похвали, так і до ненависті.
Не здивована тисячами "слідчих" у коментарях. Просто не забувайте, що серед них дуже багато росіян, які маскуються, у тому числі під "українець із Чернігова".
Мені роками погрожували росіяни, зараз вони армією ботів намагаються провести інформаційно-психологічну операцію, щоб деморалізувати, розколоти, зупинити роботу й вичавити з трагедії максимум.
У той же час справжні українці з Чернігова мають право на будь-яку емоцію і тут я зобов'язана лише вибачитися перед кожною людиною, перед кожною сім'єю, яка, як і ми, опинилася під ударом.
За ці дні мені приписали все, що завгодно, – і якось не так служила в добробаті, і якісь придумані політичні амбіції на крісло міністра, і організацію гей-парадів через фінансування безпосередньо від Сороса, і пряме кураторство з Вашингтона, заодно провели мені в соцмережах психіатричну експертизу, безліч інших смішних фантазій і дурниць.
Цікаво, що тут деякі "свої" пишуть один в один те, що й росіяни, за однією методичкою.
Але, скільки б не копали, не знайшли за всі ці роки нічого серйозного й реального: ні зв'язків з олігархами, ні участі в політичних іграх, ні вкраденого майна, ні корупційних зв'язків, ні якихось інших мутних схем. І це найважливіше.
За ці два дні подзвонили й написали тисячі людей – прості бійці з фронту, командири бригад і батальйонів, поранені побратими й посестри зі шпиталів, курсанти з полігонів, волонтери, кілька притомних і порядних людей із влади, інтелектуали та патріоти з усієї країни, загалом просто розумні, чесні й небайдужі люди.
Я вам дуже, сердечно й по-людськи вдячна. По-звірячому боляче. Люди проявляються, коли страшно.
У сухому залишку:
1. Ні я, ні інші волонтери не можемо визначати конкретне місце проведення, як би комусь не хотілося. У країні воєнний стан. Усе відбувається відповідно до вимог.
2. Ми з волонтерами зараз робимо те, що не зробили офіційні представники оборонного сектора держави за багато років. Робимо чесно й самовіддано, щоб зберегти наших бійців, щоб не програти війни. Але ні, я не вважаю, що мої 10 років служби своїй країні є якоюсь індульгенцією від будь-чого. Це окремі речі.
3. Ні, я не вважаю, що мене підставили через мої статті, критику тощо. Чи міг хтось із місцевих колаборантів злити інформацію? Теоретично так. Чи міг хтось із влади дати пряму вказівку вдарити туди, бо там я й наші волонтери? Я в це не вірю, абсурд.
4. Чи будемо ми проводити подібні закриті зустрічі інженерів і військових далі? Так, але виключно після офіційної вимоги від влади алгоритму й протоколів безпеки. Ми будемо вимагати озвучити всім, хто займається зустрічами з питань військової безпеки, всім, хто працює на оборону, надати нам зрозумілий порядок дій. Наразі цього в країні не існує.
5. Скільки б мені не писали про те, що я ні в чому не винна, винен російський ворог – суто раціонально все розумію. Але все одно я відчуваю і буду відчувати моральну відповідальність до кінця життя.
6. Повторю, щоб російські вбивці запам'ятали – я зроблю все можливе й неможливе, щоб жорстко і невідворотно помститися вам за кожну нашу людину. Я зроблю все, щоб ви й ваші діти відчували цей смертельний страх щодня.
Джерело: Марія Берлінська / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
