-4 Київ
Мені не так уже багато років, але я дуже давно, уже 30 років, у журналістиці, і багато перебачив усього – різних ситуацій, різних політиків...
Не буду далеко йти, але я пам'ятаю, як два роки тому під час прес-конференції президент, не бажаючи відповідати на незручне запитання Христини Бондаренко, перейшов з нею на особистість. Сказавши щось на кшталт: "На "5 каналі" у мене ти була зіркою, а тепер тебе не знає ніхто".
Через два роки, можливо, один із майбутніх керівників України (я не прогнозую, але цілком припускаю), також почувши від Христини незручне запитання, перейшов із нею на особистість. Сказавши щось на кшталт: "Видно, що я говорю із журналісткою (заангажованого) "5 каналу". Хоча Христина не працює там уже років п'ять, потім працювала на "Громадському", у найтяжчий період Майдану, а зараз працює в ATR. Два роки тому звучала купа образи на її адресу від так званих порохоботів, тепер – те саме з вуст так званих міхоботів.
А нічого цього насправді не потрібно. Ні намагатися переходити на особистості у спілкуванні із журналістами, ні підозрювати їх у продажності, якої наразі точно немає. На жаль, усі ми – більш-менш – пострадянські люди. І це біда, від якої потрібно лікуватися. Політикам – насамперед.
Я бажаю і нинішньому президенту країни, і претендентам на цей і будь-який інший пост для початку вивчити абетку спілкування політика зі ЗМІ, яку пройшов кожний депутат сільради у Сполучених Штатах. Я хочу, щоб до всіх наших політиків, нарешті, дійшло, що не всі журналісти продаються і купуються, що не всі незручні запитання – куплені etc. Будьте спокійнішими і коректнішими. Якщо ми йдемо на Захід, звичайно. А там, на Заході, – усе не так. Але й у нас так буде. З вами, нинішніми, або вже без вас.
Не тільки ми, громадяни, але і ви, політики, повинні, нарешті, визначитися. Ви із цивілізацією: чи де ви готові відповідати на взагалі будь-які запитання (їх журналіст часто формулює не від себе особисто, а з огляду на інформацію, яка звучить з різних боків, щоб з'ясувати істину) – чи як? Я бажаю стати західними політиками всім – і Порошенку, і Саакашвілі, й іншим. Розумію, що це складний шлях. Але починається він із того, що ви припиняєте ставитися до журналістів як до своїх або чужих слуг.
Узагалі, чесно кажучи, забудьте про нас. Тут ми не маємо значення. Ви не з нами спілкуєтеся, а з людьми, які це спілкування дивляться. Поважайте хоча б їх. Для початку. Будьте завжди готовими до всього, якщо ви політики. Не скочуйтеся в образи й істерики. Інше, я впевнений, додасться. З повагою і надією на взаємність, тому що без цього ми не Захід, а совок. А із совком нам в Україні пора закінчувати.
Джерело: Айдер Муждабаев / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
