-1 Київ
Загибель у в'язниці відомого білоруського художника Олеся Пушкіна шокувала. Хоча це вже п'ятий політв'язень, який помирає в білоруській в'язниці після 2020 року. П'ятий, про якого ми знаємо. Імена величезної кількості в'язнів совісті невідомі правозахисникам і журналістам. До цього в колонії побили до смерті громадського активіста Вітольда Ашурка, від серцевого нападу в катівнях помер блогер Микола Климович, з Лідського РВВС викинувся (чи викинули?) поет Дмитро Сорокін, на "хімії" наклав на себе руки громадський активіст зі Сморгоні Дмитро Дудойть.
Олеся Пушкіна було убито у в'язниці, це не викликає сумнівів, хай які фальшиві експертизи підсовують карателі родичам. 57-річного художника, до арешту сповненого сил, котрий не мав хронічних захворювань, постійно катували й він зазнавав нелюдського поводження. В останніх листах із гродненської в'язниці він повідомляв, що схуд за короткий час на 20 кг, писав, що дуже болять нирки. Пушкіна непритомним доправили до гродненської лікарні швидкої допомоги, під час операції його серце зупинилося...
Убито одного з найкращих і світлих художників Білорусі, який писав ікони й розписував храми. Убито одного з найсміливіших художників, який відкрито виступав проти диктатури з перших днів її існування. Убито справжнього патріота, який любив свою країну більше за життя.
Його смерть сколихнула білорусів, стихійні акції пам'яті Олеся Пушкіна відбулися біля посольств Білорусі за кордоном: люди приносили квіти, свічки, національні прапори, виступали, вимагали справедливості, покарання...
Хоча чого вимагати від лукашенківських холуйських дипломатів? Єдине, що білоруські демократи зараз можуть робити, – це вимагати посилення і жорсткішання санкцій щодо білоруського режиму, аж до закриття кордонів з ЄС, повного ембарго на торгівлю з Білоруссю й зупинки транзиту товарів територією країни. Це ті дії, які Захід може зробити. Потрібна лише політична воля.
Юридичні підстави для цього вже створили. Нещодавнє рішення щодо застосування стосовно Білорусі 33-ї статті статуту Міжнародної організації праці означає введення ембарго на торгівлю з Білоруссю. Рекомендації МОП зобов'язані виконувати уряди країн – членів організації. Сьогодні учасниками МОП є 187 держав.
Саме слабкість введених санкцій і масштабний їх обхід дає змогу сьогодні режиму Лукашенка практично безкарно вбивати людей у в'язницях. Тиск на в'язнів совісті посилився саме тоді, коли Захід припинив вводити санкції проти режиму. Більше ніж за рік проти диктатури не ввели жодних заходів, на білоруську контрабанду в ЄС прихильно заплющують очі, а долі політв'язнів пішли в тінь і мало цікавлять західних бюрократів. А люди гинуть, людей убивають. І родичі політв'язнів, про яких часто через повну ізоляцію нічого не відомо місяцями, бояться, що можуть більше не побачити їх живими.
Ми можемо зупинити вбивства в центрі Європи. Для цього потрібно знищити злочинний режим Лукашенка, застосувавши проти нього всі важелі тиску, які лише можливі. А цих важелів у світу є достатньо.
Опубліковано з особистого дозволу автора
