0 Київ
Пора визначатися, хто такі "ми" і хто такі "вони". Ми ходимо околясом, порівнюємо рейтинги і вгадуємо, хто цинічніше обдурить суспільство і переграє нас.
Так ми не виграємо. Нам пора починати переговори про об'єднання здорових сил і висунення єдиного кандидата на наступні президентські вибори. Очевидно, сьогодні про єдину структуру, список або лідера говорити рано. Але між тотальним об'єднанням і взаємною війною є безліч інших градацій співпраці та взаємодопомоги. Зрештою, об'єднання – не самоціль. Найважливіше – домовитися про загальні критерії, правила і цілі. Без цього нас утягнуть у взаємну війну і нездорову конкуренцію, яка закінчиться поразкою.
Очевидно, нам не по дорозі з командами чинних керівників країни, так само як навряд чи ми знайдемо спільну мову з колишніми регіоналами, проросійськими силами і тими, хто проповідує стандарти і методи минулого століття. І дуже важливо пам'ятати, що відразу після президентських виборів нас чекають парламентські. Якщо ми не об'єднаємося на перших, до других дійдемо значно слабшими.
Зараз є кілька кандидатів, які повинні визначитися зі своєю стратегією і запропонувати варіанти співпраці. Суспільство чекає рішення і сигналів від Анатолія Гриценка, Андрія Садового та Святослава Вакарчука. У цих кандидатів є умовний бонус, який необхідно конвертувати в конкретну ініціативу. Відсутність такого рішення призведе до розпорошення сил або їх акумуляції навколо іншого лідера нашого середовища. Це природа лідерства. У поспіху його не будують, але часу залишилося не так уже й багато.
Джерело: Mustafa Nayyem / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
