+3 Київ
На фоні повернення Україні двох малих броньованих артилерійських катерів і буксира знову почалася тема про те, що внаслідок окупації Криму країна втратила до 80% плавзасобів ВМСУ – наскільки це був великий удар по нашій обороноздатності.
Писав про це на початку року. Але, певно, іще треба. Правда, були втрачені до 10 основних бойових кораблів. Це державне майно, яке отримувалося внаслідок нелегкого протистояння із РФ у 1990-ті щодо поділу Чорноморського флоту СРСР або добудовувалося в 1990-ті та 2000-ні – у нелегкий для країни час із точки зору економіки. Так, це були кораблі, де мали можливість проходити службу офіцери і матроси, що збільшувало власне престиж служби.
Але це точно не був флот, який спроможний виконати завдання нинішнього дня і який не був пристосований значною мірою до сучасної високоінтенсивної війни на морі. Фактично головні спроможності були по евакуації українців за кордоном, як це було в Лівії у 2011 році чи для боротьби із піратами/контрабандою, що теж було в рамках місій ЄС і НАТО.
Звичайно, дякувати РФ, що вони цинічно забрали наше майно, – це абсурд. Але давайте трошки нюансованіше оцінювати те, що ми втратили, із точки зору спроможності виконувати ті чи інші завдання, а не просто механічно рахувати кількість корпусів. При цьому країна, яка має дуже мало ресурсів, не може собі дозволяти обслуговувати флот, який не може виконати ключові завдання у випадку потреби. Це теж треба не забувати. І не розводити надмірних холіварів.
Реально найцінніше із військової техніки, що ми втратили у Криму, – це, здається, вісім дивізіонів С-300. Це б нам точно не завадило. Бригаду МіГ-29 московити нам повернули, бо, певно, великої загрози не бачили. Тепер вона під Луцьком базується.
Джерело: Mykola Bielieskov / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
