+3 Київ
"18 листопада відбулося передавання українській стороні трьох кораблів ВМФ України", – ідеться в повідомленні МЗС РФ, яким говорить головний кінь Кремля. У МЗС РФ зазначили, що їх передавання на відповідальне зберігання українській стороні стало можливим у зв'язку з тим, що російські компетентні органи завершили необхідні слідчі дії щодо кораблів і для продовження кримінального процесу немає потреби залишати їх на території Російської Федерації.
Так, із цього місця повільніше. На відповідальне зберігання? "Шо?" – Царьов. На яке відповідальне зберігання? Росія мала виконати вимогу Міжнародного морського трибуналу. В ОП про це не знали? Чи, може, в нашому МЗС про це не знали? Де офіційна реакція з боку наших дипломатів? Чи вони не розуміють, до чого може призвести таке формулювання? То я зараз поясню.
Міжнародний трибунал ООН з морського права 25 травня цього року видав наказ про застосування забезпечувальних заходів.
Підпункт 1(а) пункту 124 цього наказу встановлює обов'язок Російської Федерації негайно повернути Україні два малі броньовані артилерійські катери "Нікополь" і "Бердянськ", а також рейдовий буксир "Яни Капу".
Підпункт 1(b) пункту 124 наказу встановлює обов'язок Російської Федерації негайно повернути в Україну 24 членів екіпажів захоплених військових кораблів.
Підпунктом 1(с) встановлює взаємний обов'язок України і Російської Федерації утриматися від будь-яких дій, які можуть ускладнити або продовжити спір, вирішуваний трибуналом.
На початку вересня військовополоненим українським морякам змінили запобіжний захід, і вони змогли повернутися в Україну. Отже, підпункт 1(b) наказу трибуналу російська влада виконала.
Те саме стосується підпункту 1(a) про повернення кораблів. Адже кораблі "Бердянськ", "Нікополь" і "Яни Капу" повернули Україні. Тепер Російська Федерація зможе надати звіт трибуналу ООН про виконання двох пунктів травневого наказу.
А потім, коли найближчим часом трибунал розглядатиме цю справу, то представники РФ висуватимуть на виправдання своїх дій той факт, що Україна взяла на відповідальне зберігання (!) речові докази у злочині, який скоїли моряки. Для нас це нісенітниця, а для суду буде аргументом. Адже Україна погодилася з тим, що це докази правопорушення, коли взяла їх на відповідальне зберігання. І промовчала.
Щодо третього пункту, то, оскільки арбітраж трибуналу розглядатиме, зокрема, і питання імунітету українських військових судів і членів їхніх екіпажів, провадження у кримінальній справі Російської Федерації про незаконний перетин кордону групою осіб є тривалим порушенням імунітету українських військових суден і членів їхніх екіпажів і, безумовно, ускладнює спір, що розглядає Міжнародний трибунал ООН із морського права. Але це не привід допомагати російській стороні з їхнім захистом.
Я розумію, що зараз Володимир Зеленський готовий на холодну воду дути, щоб не зірвалася його зустріч із Путіним в нормандському форматі. І тому він погоджується на всі вимоги з боку російської сторони. Але це не привід для того, щоб послабити позицію України в усіх інших процесах. Росія методично використовує всі юридичні нюанси для того, щоб посилити свою позицію й убезпечити себе від відповідальності в будь-яких міжнародних судах, а Україна своєю пасивною позицією їй у цьому допомагає. Але керівництво України має усвідомити, що ця тактика хибна і принесе лише поразки на всіх напрямах. І, дивлячись на ймовірне найближче протистояння в перемовинах Путіна і Зеленського, я не відчуваю особливого оптимізму. Тому що коли ти методично, усвідомлено чи неусвідомлено, програєш у дрібницях, то про глобальну перемогу можеш не мріяти. Це шахи, а не "чапаєв". Але, на жаль, не всі у вищих ешелонах влади це розуміють. А їсти заварену кашу доведеться нам. Усім нам.
Джерело: Борислав Береза / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
