-1 Київ
Скільки ще триватиме війна?
Ще 15 років – це середньозважений прогноз.
На відміну від прогнозів "два-три тижні", "два-три місяці", "через пів року", "до кінця цього року", "у наступному році", які намальовані відомими політичними персонажами або відомими експертами відверто "зі стелі", мій прогноз – що війна може тривати ще 15 років – має під собою логічне пояснення, а точніше – біологічне пояснення.
Спробую пояснити.
Поки живий гад Путін, війна триватиме. Не бачу ніяких передумов змін психології цього фашизоїдного фюрерка. Тобто війна триватиме до смерті гада Путіна. Звісно, навіть смерть іще може стати не кінцевою крапкою, але все-таки шанси після його смерті на кінець війни максимальні. Як правило, смерть більшості диктаторів приводила або до лібералізації, або до реставрації попереднього ладу.
Отже, необхідною передумовою для завершення війни, тобто перемоги України і поразки фашистської Росії, необхідна смерть гада Путіна.
От і випливають 15 років як середньозважений сценарій.
Чому? Ми б із вами, пані та панове, хотіли б, щоб смерть цього гада відбулася навіть не завтра, а вже сьогодні. Та це наші з вами бажання.
На жаль, розвідки світу не виконали нашого з вами бажання у цьому напрямі.
Лишається "біологічний годинник". Здоров'я представників "політичних еліт" світу, об'єктивно, знаходиться у кращих умовах, аніж у звичайних громадян. Лише подумайте: Байдену, нинішньому президенту США, 80 років, а він збирається балотуватися наступного року на другий термін, тобто бачить своє політичне майбуття як мінімум до 85 років.
Його головний опонент Трамп має нині 77 років і теж збирається балотуватися, тобто бачить своє політичне життя як мінімум до 82 років.
Колишній держсекретар США Кіссінджер має 100 років і досі продукує якісь політичні ініціативи (і щодо України теж), і нещодавно навіть літав на політичні переговори до Китаю (скажу вам як людина, яка літала кілька разів у ті краї, це і звичайній людині середнього віку нелегко).
Гаду Путіну, на жаль, лише 70 років. Тобто у світовій політиці це ще "продуктивний вік" (а вся "продуктивність" цього гада якраз і спрямована на абсолютне зло для України та світу).
Тож я застосував суто біологічний підхід у прогнозах. Узяв як максимальний політичний вік вік Кіссінджера (100 років) і наші з вами забаганки (нуль днів життя для гада), і вивів арифметичну половину.
100 – 70 = 30.
30 : 2 = 15.
Ще раз: принаймні на відміну від усіх решти прогнозів, цей базується хоч на якійсь логіці (а саме біологічній).
Але такий термін переважна більшість людей бояться озвучувати. Адже це означає, що для багатьох значна частина життя (а для когось і все життя) проходитиме під час війни.
Такі цифри не наважуються собі сказати люди, такі цифри не наважується оголосити влада.
Бо це означає, що потрібно вчитися будувати свої плани, своє життя фактично у довготривалій воєнній ситуації.
Тепер дозволю собі поставити кілька запитань, які знову-таки, як правило, не дозволяють ставити громадяни, просто намагаються не думати про них. Бо бояться відповідей. Бояться таких перспектив.
1. А коли в Україні відбуватимуться вибори? Через 15 років? Гад Путін наніс колосальний удар по українській демократії. Цей гад не лише вбиває людей, не лише знищує інфраструктуру, а ще й б'є по українській демократії. Адже вибори – це основа демократії. А коли у нас будуть вибори? Представники влади кажуть, що поки війна – діятиме воєнний стан. А під час воєнного стану, відповідно, не можна проводити вибори.
Поки прогнози щодо війни у стилі "два-три тижні", "пів року", "до кінця року", то мало хто задається питанням: а що ж із виборами? А якщо війна 15 років, то що, депутати Верховної Ради, місцевих рад, міські та сільські голови, президент мають правити всі 15 років? Якщо вибори не відбуватимуться, то посади що, у спадок мають передаватися? Чи як?
Єдиний, хто на помітному рівні наважився сказати, що вибори в Україні мають відбутися вчасно ("навіть якщо вони будуть проведені не ідеально"), був Тіні Кокс, голова Парламентської асамблеї Ради Європи. Але після того отримав жорсткі відповіді з боку української влади, що ,типу, не варто йому суватися туди, де він нічого не розуміє, поки воєнний стан – ніяких виборів!!
Але ж тоді може виникнути ще гірший сумнів: невже комусь в Україні вигідне максимально довге продовження воєнного стану? Ну хоча б для збереження власних посад? А як же демократія? Щоправда, коли я вже дозволяв ставити це запитання на YouTube, то не лише влада, а й значна частина громадян активно виступає проти виборів (це теж об'єктивна реальність). І якщо вони виступатимуть так усі 15 років, що залишиться від української демократії?
2. Чоловікам з України не можна буде виїжджати усі 15 років? Нещодавно один із колишніх народних депутатів виступив з ідеєю заборонити виїзд чоловікам із країни ще на три роки після війни. У соцмережах був шквал обурення. Та люди поки мріють, що війна скінчиться "через пів року", "до кінця року", і не замислювалися, що вона може тривати 15 років (і це ще досить середньозважений прогноз!). Нехай не обов'язково в "гарячій фазі", але все одно триватиме.
Відповідно – із воєнним станом і різними обмеженнями. Кілька мільйонів українських жінок уже виїхали за кордон. Скільки з них готові будуть жити аскетичним життям без чоловіків 15 років? Скільки шлюбів розпадеться?
3. Як збільшувати мобілізаційні ресурси, якщо війна триватиме 15 років? Фашистська Росія значною мірою воює українським генофондом. За приблизними підрахунками, десь приблизно третина російських окупаційних військ – спеціально відібрані окупантами з України: "мобіки" з так званих "ЛНР/ДНР", та й узагалі всі бандформування з тих так званих республік, війська, набрані з Криму (зокрема, Чорноморський флот), офіцерський склад, який поперебігав до Росії ще з 90-х років, і останні спроби мобілізації вже навіть в окупованих Херсонщині і Запоріжжі.
Україна мало використовує демографічний потенціал Росії – є лише трохи малочисельних підрозділів легіону "Свобода Росії" і трохи краща ситуація з білорусами – із них сформований полк Калиновського.
Якщо ми мріємо про фрагментацію Росії, чи це не означає необхідність створення достатньо чисельних воєнних підрозділів із числа різних етносів Росії?
Наступне: в Україні й так досить багато добровольців з усього світу. Та якщо війна триватиме ще 15 років, може, і цей процес варто зробити інтенсивнішим? Окремо не шкодувати на нього кошти? У будь-якому випадку, це важливіше, аніж деякі "глобальні" багатомільйонні проєкти, які не мають безпосереднього відношення до війни. Бо ще 15 років війни ставитимуть усе більше й більше демографічних питань.
4. Монополізація основних медіа триватиме теж 15 років? На першому етапі після повномасштабного вторгнення фашистської Росії монополізація основних телеканалів виглядала достатньо обґрунтованою – це витісняло проросійські наративи, це сприяло зростанню патріотичності тощо. Та якщо монополізація медіа триватиме 15 років, то чи не відобразиться це на праві суспільства до внутрішньої критики, праві на конкурентність, тобто праві на демократію?
5. За 15 років у нас буде відновлюватися ВПК (військово-промисловий комплекс)? Поки що відсутність прогресу у цьому напрямі базується на короткострокових прогнозах ("прогнозах зі стелі") щодо завершення війни, відповідно, Україна просить, благає, вимагає постачання зброї від країн Заходу (і це справедливо. І ми вдячні й за те, що поставляється. І справедливо обурюємося, що, на жаль, поставляється не стільки, скільки нам хотілося б і нам потрібно). Та тим не менш, якщо за 15 років країна не спроможна буде побудувати повномасштабне нове виробництво, то хто відповідатиме?
6. Якщо війна триватиме 15 років, то економічні реформи будуть "після війни"? Що залишиться від бізнесу за 15 років? Чи ставка робитиметься лише на фінансову допомогу від Заходу і на розвиток українського бізнесу махатимуть рукою?
І запитань можна ставити все більше й більше. Насправді кожне запитання має не лише відповіді, а й вирішення. Було б бажання.
Якщо хтось скаже, що "війна не може тривати 15 років!", бо "жодна економіка не витримає!", то нагадаю: війна триває вже 10-й рік, вона ж триває із 2014 року! Повномасштабне вторгнення відбулося вже півтора року тому. Останнє українське місто (Херсон) було звільнено 11 листопада, тобто дев'ять місяців тому.
Тобто все це не вкладається у терміни "два-три тижні", "два-три місяці", "пів року" і тому подібні.
Так, війна може мати різні фази. І фаза 2016–2021 була не такою гарячою. Та все одно, на лінії зіткнення з окупантами стріляли, точилася війна, гинули люди. Тож, теоретично, може бути і зменшення рівня напруги і без підписання формальних домовленостей, встановлена де-факто "лінія розмежування". Та така лінія вже була встановлена дев'ять місяців тому. Коли було звільнене останнє українське місто Херсон.
За великим рахунком (і за всієї поваги до наших оборонців і смутку за нашими втратами за цей час), останні дев'ять місяців ця лінія не сильно змінена. Окупанти просунулися на території двох наших міст (Соледар, Бахмут), наші вибили окупантів із кількох сіл. Та лінія майже статична.
До такої фази економіка фашистської Росії вже призвичаїлася. І найгірше, що така фаза означає, що жодне з українських міст не може відчувати себе в безпеці, бо у гадів достатньо набоїв, щоб нас бомбардувати. І так може тривати 15 років.
Ще раз – ця цифра умовна. Вона може бути і меншою, але може бути і більшою. Принаймні війна – до смерті Путіна.
А значить, нам слід учитися будувати свої плани, своє життя в довгу. Ми готові до цього?
Може, почнемо тоді з пошуку відповідей на запитання?
Джерело: Олесь Доній / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
