Там, де виникає параліч совісті, усе замерзає в буквальному сенсі цього слова

Світла не було так довго, що лягає навіть мобільний інтернет. Але дещо я хочу написати. Ще одні безіменні герої цієї зими – рятівники й ремонтники. Удень і вночі, на лютому морозі, вони відновлюють те, що зруйнували російські ракети й дрони. Російські ракети й дрони прилетять знову, і їм доведеться все робити заново. Роботи так багато, що це починає нагадувати сізіфову працю. Але якщо щось і має сенс, то ось ці вперті зусилля.

І тому під кожним постом я пишу їм подяки. Аби на фоні людей, які перекривають дороги, протестуючи чи проти того, що Росія цілеспрямовано добиває нашу цивільну інфраструктуру, чи проти того, що знищені трансформатори не можуть передавати електроенергію, залишався простір для вдячності. Вдячність допомагає не згаснути совісті. А це про здоров'я суспільства. Совість говорить підтримувати тих, кому складніше, ділитися наявним ресурсом, практикувати взаємодопомогу. А там, де виникає параліч совісті, усе замерзає, на жаль, у буквальному сенсі цього слова.

Джерело: Oleksandra Matviichuk / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора