+5 Київ
Україна дозволила полякам провести ексгумацію жертв Волинської трагедії. Це важливий крок назустріч історичному порозумінню. Народи й нації, що живуть поруч тисячі років, звісно, накопичили одне до одного безліч історичних претензій. У людей диких, нерозвинених, це стає приводом для кривавої ворожнечі тривалістю в покоління.
Ті, хто більш цивілізований, висувають одне одному претензії з газетних шпальт і парламентських трибун.
І лише по-справжньому мудрі й культурні здатні переступити через давні образи й простягнути руку нащадкам ворогів своїх далеких пращурів – заради майбутнього й миру.
Українці й поляки, звісно, не виключення. Надто давно наші народи мешкають по сусідству, надто сильно переплелися наші долі. Але ким би ми були і до чого б дійшли, почавши рахувати історичні претензії? Вони нам – про Волинь, ми їм – про операцію "Вісла", вони нам – про Коліївщину, ми їм – про пацифікацію, вони нам – про Богдана Хмельницького...
І що далі, розкручувати цей клубок взаємних образ аж до Грюнвальдської битви чи до Мономаха? Але все це ніяким чином не поверне постраждалих і точно зіпсує життя тим, хто сьогодні живий.
Пам'ятаючи історію, ми повинні думати про завтра.
Урешті-решт, лише варвари й дикуни, згадуючи події давньої давнини, сичать зі злобою: "Можемо повторити".
Цивілізовані люди давно навчилися виносити уроки зі старої ворожнечі й говорити собі та світові: "Ніколи знову".
Джерело: Olga Bogomolets / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
