Волинська трагедія (у польській історіографії – Волинська різанина) – низка взаємних етнічних чисток, які в роки Другої світової війни на Волині проводили Українська повстанська армія з одного боку, Армія Крайова й інші польські формування – з іншого. Точна кількість жертв з обох сторін невідома. Вважають, що жертвами чисток стали 25–100 тис. поляків і від кількох тисяч до 24 тис. українців.
Трактування цих подій є одним із найскладніших питань у відносинах України й Польщі. 2016 року Сейм Польщі визнав Волинську трагедію геноцидом. У відповідь Верховна Рада ухвалила заяву, у якій назвала рішення польського Сейму некоректним оцінюванням трагічних подій.
2017 року Україна у відповідь на руйнування та пошкодження українських пам'яток на території Польщі запровадила мораторій на ексгумацію поховань поляків на українській території. Усі ці роки це питання порушували між країнами. Польща заявила, що обговорюватиме питання ексгумації поляків у межах переговорів щодо вступу України в ЄС. У Варшаві зазначили, що якщо цю частину питання "не буде закрито", то Україна не наближатиметься до вступу в Євросоюз.
У жовтні 2024 року в Українському інституті національної пам'яті повідомили, що 2025 року в Рівненській області можуть провести роботи з пошуку й ексгумації поляків, які стали жертвами Волинської трагедії, хоча зазначили, що багато заяв щодо цієї теми, які звучать у Польщі, "не професійні". 25 листопада того самого року міністри закордонних справ Польщі й України Радослав Сікорський та Андрій Сибіга ухвалили спільну заяву щодо створення українсько-польської робочої групи, яка буде займатися питанням ексгумації жертв Волинської трагедії.