+17 Київ
Усі вже розібрали "по кісточках" результати саміту НАТО у Вільнюсі. Звісно, стосовно нас – України. Є ще одна тема, яка матиме визначальний вплив на нас – розблокування приєднання Швеції. Само собою, через посилення північного флангу НАТО. Але ще більше – через гру президента Туреччини Ердогана.
Очевидно, що йдеться не просто про розблокування поставок американцями F-16 для Туреччини. У майбутньому наявність цих літаків у нас і Туреччини зі здатністю їхньої модернізації зроблять контроль НАТО над Чорним морем значно більш ефективним. Але Ердоган не випадково почав говорити про поновлення переговорів із Євросоюзом про вступ як своєрідну компенсацію на згоду на членство Швеції у НАТО…
ЄС не може собі уявити приєднання Туреччини – великої мусульманської країни. Щонайменше сьогодні. Ердоган це добре знає і хоче отримати особливе, у буквальному сенсі "привілейоване", ставлення з боку ЄС і стати унікальною країною, що є "своєю" і для Заходу, і для не Заходу. Так само, як він наразі намагається стати унікальним посередником між Заходом і путінським режимом.
Ми маємо не просто звикнути до Туреччини, яка і прагматично, і стратегічно не буде однозначно вибирати між РФ і Заходом або, наприклад, Китаєм і Заходом. Ми маємо навчитися це використовувати, коли це для нас вигідно, і впливати, коли це підсилює РФ. І навіть більше – тиск Туреччини на ЄС викличе нову хвилю дискусій, чим є і чим не є Європа. І цю дискусію ми обов'язково маємо використати для прискорення нашого вступу в ЄС. Бути одночасно авангардом і фронтиром Європи складно та небезпечно, але Європа у цьому зацікавлена. Цей шанс не можна змарнувати.
Джерело: Pavlo Klimkin / Facebook
