Зверніть увагу на підтримку Токаєвим і Лукашенком китайського "мирного плану". Токаєв це зробив буквально наступного дня після оприлюднення, Лукашенко зачекав до поїздки в Пекін.
Вони, звісно, старі хитруни і знають, що роблять: грають у балансування Росії. Але реальне значення цих заяв набагато більше. Казахстан і Білорусь для Кремля не будь-хто, а члени ЄврАзЕС і ОДКБ, тобто на папері найближчі союзники – економічно та безпеково. Пряма й беззастережна підтримка китайського плану – це кінець зони домінуючого геополітичного впливу РФ.
Путін вважає найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття розвал СРСР. Він вклав шалені зусилля й ресурси в побудову структур, які мали б відновити геополітичний вплив Росії на просторі колишнього СРСР. Тепер Китай – це головний гравець на євразійському просторі.
Перефразовуючи Черчилля, Майдан став кінцем початку розвалу пострадянського простору, а українсько-російська війна – початком кінця. Путін хотів повернути СРСР у новому варіанті й так увійти в історію. Він завершує тим, що його начебто найближчі союзники публічно підтримують китайський план і купують собі прихильність Китаю. В очах усього світу це очевидне приниження – Китаю Путін уже програв.
Джерело: Pavlo Klimkin / Facebook