Курська область має стати початком руйнації режиму Путіна G

1300 км² правди, або Про що мовчав Путін.

Сьогодні на економічному псевдофорумі у Владивостоці відбувся черговий бенефіс Путіна. Це перший за тривалий час значимий публічний виступ для росіян з моменту окупації Україною частини Курської області. Цей виступ особливо цікавий, бо виходить за межі звичайних балачок "царя".

Отже, спіч і обговорення можна розділити на три блоки.

Про "збільшені надої" й колонізацію Марса. Стандартне "у нас усе добре й буде ще краще", без жодних підстав. Зупинятися на цьому немає сенсу через його беззмістовність і нереалістичність.

Воєнний блок. Путін нарешті прямо озвучив свій головний пріоритет – Донбас. З контексту виступу зрозуміло, що рішення продовжувати наступ у Донецькій області є особистим рішенням Путіна, прийнятим без урахування реалій Курської операції України. Це його мрія, задля якої він готовий пожертвувати навіть частиною Курської області.

Стає зрозуміло, що після першого шоку від втрати частини Курської області він знову поринув у теплу ванну звітів міноборони, сповнених бравурних реляцій. Саме через це, дивлячись на ситуацію через рожеві окуляри, Путін сповнений самовпевненості. Він уже святкує перемогу так, ніби російським окупантам залишилося кілька метрів до стели "Донецька область". Але це далеко не відповідає дійсності.

Цікава деталь: Путін ігнорує втрату 1300 км² Курської області, сором’язливо називаючи її "приграниччям", і викреслюючи зі списку проблем. Так зручніше, немає окупованої території – немає проблеми.

Якщо підсумувати, Путін чітко дав зрозуміти, що жодного обміну Курська на Донбас не буде. Ніяких перемовин наразі не передбачається. Варто остаточно позбутися ілюзій, що в Путіна є точка неприпустимих втрат – такої точки не існує.

Зовнішньополітичний блок. Відверте хамство Путіна на адресу лідерів країн НАТО – це не просто хамство, а свідомий сигнал того, що він не боїться, відчуваючи себе безкарним.

Суть не стільки в тому, що він сказав, скільки в настрої й цілеспрямованості його провокаційних висловлювань. Він вважає, що знайшов протиотруту від тиску Заходу – страх ескалації. І тепер цей страх стає його зброєю.

Але як би він не грав роль переможця й царя, він не може приховати свою головну слабкість. Це когнітивний розлад, коли ти вихваляєшся здобуттям кількох кілометрів біля Донецька, але боягузливо мовчиш про втрату 1300 км² своєї території. Саме в цьому одночасному дисонансі між перемогою й поразкою криється головна слабкість Путіна – страх втрати іміджу "незламного царя". Тут і потрібно тиснути ще більше. Курська область має стати лише початком руйнації режиму Путіна.

Джерело: "ГОРДОН"