-3 Київ
Росіяни розганяють, що французи і британці передадуть нам ядерну зброю. Брешуть, звісно. У них зазвичай відбуваються галюциногенні загострення, коли їм насипають на фронті.
Ось зараз ЗСУ проводять успішні контратакувальні дії в Запорізькій області. А ще вже чотири роки Київ береться за три дні. І Путлєр мав би щось сказати, але йому вихвалятися нічим. Ось і вигадують брехню, намагаючись змістити акценти в інфополі.
Але викликає питання інше. Чому про ядерку почали так активно говорити й інші країни?
Нещодавно президент Польщі Кароль Навроцький заявив, що є "великим прихильником вступу Польщі до ядерного проєкту" і країна "має йти цим шляхом".
У Туреччині (де розміщена ядерна зброя НАТО, але не власна) заявили, що якщо Іран буде розвивати ядерну програму, то турки теж візьмуться за свою.
В Естонії міністр закордонних справ заявив, що країна може розмістити на своїй території ядерну зброю союзників, якщо в НАТО визнають подібний крок необхідним.
Восени Франція поставила на озброєння оновлену версію своєї міжконтинентальної балістичної ракети M51.3. А торік 60% французів висловили підтримку ідеї того, що Франція має захищати інші країни, у тому числі за допомогою "ядерної парасольки".
Чому?
Тому що загроза війни в Європі стала реальною.
Тому що так багато розмов про те, яка ж країна буде наступною. А наступним ніхто не хоче бути. І країнам видається простішим попередити війну, аніж воювати.
Бо США постійно надсилають сигнали, що заступатися за Європу не будуть. Тому Європі самій треба буде тягатися з Росією. І так виходить, що купа наших сусідів хоче мати "ядерний щит". І це не може не викликати запитання: а нам теж можна?
Ні. Не можна. Україна є підписантом Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Ми "успішно" відмовилися від власного ядерного потенціалу за гарантії безпеки, які весь світ проігнорував. Але я уявляю, який би ґвалт піднявся по обидва боки Атлантики, якби ми хоч затнулися про відновлення арсеналу ядерної зброї.
Але ядерна зброя – не панацея.
Згадайте, що відбувалося між Індією і Пакистаном минулого травня. Масовані ракетні удари, повітряні бої й загиблі серед мирного населення. А це дві ядерні країни. Ядерна зброя не стала елементом стримання від агресії.
Тому тільки просто наявність ядерної зброї нікого не врятує від потенційного вторгнення. Захід українських військ углиб території РФ і тривалий контроль цих територій не призвів до натискання червоної кнопки.
Кратне збільшення видатків на оборонку з урахуванням витрат на номенклатуру, необхідну для ведення сучасної війни, навчання військових з урахуванням досвіду сил оборони України, інвестиції в технології – тільки це допоможе Європі підготуватися.
А (на паралельному курсі) реальний санкційний тиск, який позбавить РФ можливості виробляти високотехнологічну зброю й оперувати достатнім фінансовим ресурсом для масового залучення "гарматного м’яса", – це, можливо, відіб'є в бункерного бажання починати ще більшу війну.
А не тільки сліпа віра в один єдиний "ядерний щит".
Джерело: Сергій Притула / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
