Події в Казахстані підтверджують правильність нашого європейського вибору. Там, де Росія, – завжди горе, смерті та диктатура

Рік почався з того, що запалав Казахстан.

Є декілька важливих моментів для України, які хочу озвучити з огляду на ті події.

Перший. Попри крики деяких політиків та окремих громадян про те, що нам треба було дружити з Росією та бути в СНД, ЄЕП та ОДКБ, ми вчергове бачимо правильність нашого європейського вибору. Тільки НАТО, тільки ЄС.

Там, де Росія, там завжди горе, смерті та диктатура.

Другий, який випливає з першого. У пострадянських диктатурах спокій та добробут суспільства ґрунтується на крові власних співгромадян. Щоб одним жилося гарно, мають загинути інші. І це відбувається, друзі, у ХХІ столітті. Упевнений, що ми так жити точно не хочемо і не будемо. Давайте подякуємо собі за те, що ми живемо у країні, яку оминула доля пострадянської російської колонії. Так, у нас життя не цукор, але ми привчили нашу владу до того, що, якщо вона занесе руку на святе право людей протестувати, цієї влади в Україні не буде.

Третій момент – це урок, який ми можемо винести з подій у Казахстані. Він простий. Для успішного подолання диктатури потрібен не тільки народний гнів. Потрібні лідери, які можуть заповнити собою владний вакуум у часи змін. Казахи показали себе дуже сміливими людьми, вони не побоялися повстати за гідність і свободу. Але під час цих протестів не повстала політична сила, яка могла б стати альтернативою Назарбаєву та Токаєву.

Для України це дуже актуальний урок. Так, у нас демократія, є опозиція (тут важливо чітко розділяти всіх, хто називає себе "опозицією", на тих, хто є такою, і на тих, хто є банальною прокремлівською підстилкою), є свобода слова та вільний інтернет.

Але в нас традиційно вважають політику "брудною справою", і громадські активісти часто гидують брати участь у ній. Хоча приклад Казахстану показує, що без людей, готових узяти на себе відповідальність у довгу, точкова епізодична звитяга ні до чого не призведе.

Тому ще раз закликаю всіх професійних та порядних людей не боятися, не гидувати, не сумніватися. Ідіть у політику, очолюйте свої громади, ведіть за собою людей. Це і шанс змінити життя у країні на краще, і запобіжник від установлення диктатури.

Джерело: Сергій Притула / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора