Мене запитують, чому на Алясці так сталося. Те саме було б у Будапешті. Не чекайте від таких зустрічей нічого особливого. Не будуйте ілюзій – сьогодні все залежить лише від вас. Саме від вас, як колись залежало від мого рідного Азербайджану. Якщо ви будете єдиними, як кулак, а не розрізненими, як 1994 року, коли під тиском було підписано Будапештський меморандум і Україна відмовилася від ядерної зброї, або як 2014-го, коли вас протиснули під Іловайськом і Дебальцевим, коли вас залякали і ви без пострілу віддали Крим, розпочавши війну на Донбасі…
Сьогодні я бачу іншу Україну. У вас інший президент, і ви самі стали іншими. Ви пройшли через горнило війни і стали сильнішими. Якщо ви дійсно вивчатимете досвід Азербайджану, то вас не продасть ні Дональд Трамп, ні Європейський союз. І хай скільки Путін обіцяє Вашингтону пряників, у нього нічого не вийде, бо другого Будапештського меморандуму Зеленський не допустить ніколи.
Максимум, на що сьогодні можуть розраховувати Москва й Дональд Трамп, – це на заморожування конфлікту.
Але навіть якщо буде перемир'я, Трамп зможе протиснути Путіна – хоча б на рік, доки не здобуде Нобелівської премії миру. Потім можна готуватися до нової війни – і Зеленський готуватиметься, і Путін. Але зараз Трамп хоче одного: "Дайте мені Нобелівську премію миру. Заморозьте конфлікт, потім робіть що хочете".
Він чудово розуміє, що Путін на це не погодиться. Для Путіна нинішня ситуація – це поразка. Заморожування конфлікту з погляду громадської думки вигідне Києву, бо за три роки війни Україна майже не поступилася, якщо не зважати на втрати із 2014 року. Натомість саме вона зламала хребет російській воєнній машині. Мільйон життів покладено на цій війні.
А що Путін може "продати" своєму суспільству? Нічого. Тож йому потрібно, щоб Трамп щось запропонував. А Трамп каже: "Мені потрібна Нобелівська премія миру. Роби що хочеш, але я хочу перемир'я".
Спочатку він тиснув на Путіна: "Тисни на Зеленського, змусь його поступитися". Потім – навпаки. Але сьогодні це не спрацює. На лінії фронту все завмерло: ні туди, ні сюди на 20–30 км. Дрони, усе вирішують дрони. Ні танки, ні авіація вже не працюють. Як каже Трамп, по 10 тис. людей будуть гинути щотижня.
Лінія фронту залишиться на місці. Європа купуватиме зброю – не лише ATACMS, а й іншу – для України. І український військово-промисловий комплекс увесь час працюватиме, і Москва це розуміє. Вона стала заручником війни – так само, як і Путін. Війна – це гарантія його влади. Без війни йому доведеться відповідати за все.
Але й для України припинення війни спричинить кризу: люди втомилися, військові повернуться, почнуться внутрішні напруження. Це і є реальна політика. Решта – пропаганда: біла, червона, ліва, права – неважливо.
Я виніс це зі своєї поїздки Європою. І знову переконався: мій народ, Азербайджан, демонструє приклад того, як виживати в сучасному бурхливому світі, де "титаніки" тонуть, а всі шукають винних. Після Першої світової винною була Німеччина. Після Другої – знову Німеччина та її союзники. А тепер хто буде на місці Німеччини?
Росія не хоче опинитися в цій ролі. Вона робить усе, щоб вигідно продати себе – то Китаю, то американцям. І ті, й інші граються нею. Сьогодні Росія ближча до Китаю, але Америка теж працює в цьому напрямі. Триває торг. Ви також можете потрапити під роздачу. Не хочете – дивіться на Азербайджан і беріть приклад.
Джерело: NEMYRIALIVE / YouTube