+5 Київ
Одна з базових характеристик путінської Російської Федерації, окрім панування луб'янської секти, – цей режим від самого початку зробив ставку на Жлоба як на своє головне паливо, свою соціальну базу. Зразок правильного "культурного" коду й "ідеального громадянина". Ця ставка на глибинного Жлоба вистрілила бездоганно.
Жлоб жив у мільйонах росіян. Та й узагалі багато людей багатьох націй носять у собі цього Жлоба, як пригнічений імунітетом вірус. Але саме за часів Путіна й саме в Російській Федерації держава сказала: "Жлобе, ти ідеальний, ти є істинний, справжній. Ти, і тільки ти, є росіянин. Ти – сіль землі. Іди до нас, ми нарешті віддамо тобі належне, ми тебе піднесемо".
Відповідно налаштованою пропагандою, яка апелює до всього найнижчого, держава пробудила цей "панівний клас".
Жлоб агресивний і жорстокий. Але сприймає свою агресивність і жорстокість як комплекс праведних, захисних заходів і компенсацію за століття принижень і образ. Ресентимент – одна з головних оптик Жлоба. Через ресентимент Жлоб дивиться на навколишній світ.
Жлоб примітивний і нетерпимий до всього, що складніше за його примітивність. Тобто майже до всього хоч трохи складного. Жлоб може не прочитати за все життя жодної книжки, а може поглинати книжки сотнями кілограмів – і ці книжки працюватимуть лише на його примітивність.
Жлоб може майже не вміти писати російською. Але може мати сотні тисяч підписників у Telegram-каналі, щоб нести у світ своє жлобство в будь-якій обгортці – православ'я, патріотизму, євразійства, лівих ідей, правих ідей. Або просто говорити: "Усіх уб'ємо, усіх пограбуємо".
Жлоб конспірологічний, попри свою примітивність. Точніше, саме через примітивність.
Жлоби в ментівській формі пишуть на тілах російських неформалів, які тремтять від страху, слова "п...дор" і "фашист" – і вони не просто "роблять свою роботу". Вони тріумфують, тому що це для них головний момент істини й найвища точка самореалізації – писати на тілах тих, хто їм не подобається, слова "п...дор" і "фашист".
Водночас Жлоб хоче, щоб його любили ті, кого він хоче "нагнути", поневолити. Особливо яскраво ця вимога любові від своїх жертв виявляється у Жлоба в зовнішньополітичному, геополітичному плані. Жлоб прагне всіх "нагнути", але це саме є для нього й "визвольною місією". "Нагнути" і "звільнити" в системі цінностей Жлоба співіснують безконфліктно. Жлоб хоче звільнити всіх від своєї відсутності. Як і російська держава. Тут вони суперідеально збігаються.
Ідеологеми державного православ'я, "победобесия" й культу совка органічні для Жлоба. Він є їхнім носієм, як кліщ є носієм енцефаліту.
За часів Путіна у РФ Жлоби два десятиліття цвіли й пахли, нестримно процвітаючи. З початком "СВО" РФ оголосила джихад Жлобів назовні. Жлоб гучно зрадів, оскільки його піднесли на вершину вершин. Жлоб і керована Луб'янкою Російська Федерація сягнули піка симбіотичності.
Алхімічно чистий усесвіт Жлобів виник на кілька тижнів у Бучі, Бородянці. Він говорив голосами Владлена Татарського і йому подібних. Ми це бачили й чули.
Це до питання про те, проти чого ми боремося.
Зі Жлобом марно працювати методом політичної агітації. Його, як і чекістів, може зупинити лише вогонь, лише страх.
Але в разі радикального послаблення нинішньої жахливої російської держави симбіоз РФ і Жлоба розпадеться. Жлоб, полишений на самого себе, буде дезорієнтований і почне гнутися, як очерет під вітром, у будь-який бік. Змінювати в паніці свої політичні установки, відмовлятися від усього поспіль. Огидним і потенційно небезпечним для всіх він водночас бути не перестане. Це теж треба розуміти.
Джерело: Роман Попков / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
