+5 Київ
Сьогодні на багатьох медіаресурсах з’явилася інформація, що Надія Савченко програла позов про відшкодування моральної шкоди.
Розумію, що професія журналіста не вимагає знати тонкощів юриспруденції. Але знаю, що професія журналіста вимагає перевіряти інформацію. Із нормальним сприйняттям віднесусь до того, що не все можна знати. Але якщо не знати, то варто запитати. Без запитань відповідаю.
Я, Надія Савченко, не програла позов про відшкодування моральної шкоди. У позові мені відмовлено не було.
Усе, що сталося, – це закриття провадження Київським апеляційним судом за позовом про відшкодування моральної шкоди. Причина того, що провадження закрито, – це те, що, на думку суду, спір, який виник, стосується проходження мною публічної служби. А відповідно, спори, пов'язані з проходженням публічної служби, розглядаються за правилами адміністративного судочинства. Тобто справу віднесено до адміністративного судочинства.
Принциповою відмінністю між відмовою в задоволенні позовних вимог, скасуванням виплати моральної шкоди та закриттям провадження у справі є:
У випадку закриття провадження у справі саме з причин порушення підсудності спір по суті не вирішується. Тобто крапки в питанні, маю я право на відшкодування шкоди у зв’язку із визнанням акта неконституційним чи не маю такого права та чи відповідає заявлена сума до відшкодування принципу розумності та співмірності, не поставлено.
У випадку відмови в задоволені позову питання вирішується остаточно. Звісно, після набрання рішенням сили. При відмові в задоволенні позову та скасуванні виплати звернутися до суду з аналогічними вимогами я не змогла б.
Закон надає право звернутися до суду, який прийняв рішення про закриття провадження у справі з причин вищеописаних, з окремою заявою про направлення справи до суду адміністративної юрисдикції. У даному випадку Київський апеляційний суд за заявою позивача направляє справу до Окружного адміністративного суду Києва. Якщо така заява подана не буде, позивач не позбавлений права звернутися з окремим позовом до Окружного адміністративного суду Києва як суду адміністративної юрисдикції.
Після направлення справи до Окружного адміністративного суду Києва справа буде розглянута вже за правилами адміністративного судочинства. Відмінність від загальної юрисдикції тут полягає в тому, що тягар доказування тут лягає на відповідачів.
Упевнена, що з урахуванням рішення першої інстанції, яким встановлено право на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з моїм перебуванням понад рік за ґратами без належних на те підстав, а також суми до відшкодування, рішення Окружного адміністративного суду Києва буде аналогічним.
Що стосується того, чи вправі Київський апеляційний був закривати провадження у справі. У своєму рішенні суд посилався на висновок Палати від 5 червня 2019 року у справі №686/23445/17. Суть спору полягала у тому, що один із суддів звернувся з вимогами про компенсацію суддівської заробітної плати у зв’язку із визнанням закону, який зменшував цю заробітну плату, неконституційним.
Велика палата зробила висновок, що спір про компенсацію суддівської заробітної плати стосується проходження позивачем публічної служби, а спори, пов'язані з проходженням публічної служби, розглядаються за правилами адміністративного судочинства.
Ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Адвокати припускають, що спір судді про компенсацію суддівської невиплаченої заробітної плати міг бути віднесений до компетенції адміністративних судів, оскільки спір пов'язаний із проходженням публічної служби, а держава не забезпечила судді компенсації, заробітної плати, про яку він просив.
У справі за моїм позовом предметом спору було відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок визнання акта неконституційним. Ст. 152, ч. 2 Конституції України як норма прямої дії таке право надає.
Я не заявляла вимог, пов’язаних із проходженням мною публічної служби. Вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, яка була розрахована як недоотримана заробітна плата за час перебуванням під арештом, не можна ототожнювати із вимогами, пов’язаними із прийняттям на публічну службу, її проходженням чи звільненням із публічної служби.
Навіть якщо уявити, що дійсно спір міг бути пов'язаний із проходженням публічної служби, що вже віє абсурдом, то вимоги, пов’язані із виплатою моральної шкоди, не могли бути віднесені до адміністративного судочинства. Київський апеляційний суд у такому випадку зобов’язаний був закрити провадження в частині вимог відшкодування матеріальної шкоди, а вимоги про відшкодування моральної шкоди вирішити по суті апеляційних скарг.
Тож постає питання, хто і навіщо в черговий раз розповсюджує фейки, направлені проти мене особисто, і чи нові органи, що покликані боротися з дезінформацією, дійсно зможуть покарати відвертих маніпуляторів, брехунів і фейкометів.
Джерело: Надія Савченко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
