Мені соромно за вас, білоруси, ви зрадили мого батька, який проливав кров за вашу землю!

Сьогодні день народження мого батька, який покинув наш тлінний світ, уже досить давно. Але для мене він завжди молодий, бо він справжній фронтовик, командир розвідки бригади морської піхоти, справжній Офіцер. Який воював із грудня 1941-го до травня 1945 року. Який захищав Тулу, Сталінград, який звільняв Курськ, Білорусь. Який під Кенігсбергом закінчив війну і повернувся 29-річним морпіхом-підполковником до рідного Києва.

Саме так – і під Сталінградом, і під Курськом, і в Білорусії – його нагороджували орденами та медалями. Саме там він діставав свої тяжкі поранення.

Тепер мені соромно перед пам'яттю батька, а не вам, довбані російські "офіцери", за те, що ви віддаєте своїм солдатам звірячі накази стріляти ракетами, снарядами, автоматними кулями по житлових будинках та дитячих садках, по школах та кінотеатрах міст і сіл України.

Мені соромно за "матерів", які благословляють своїх синів від Сибіру до Поволжя на вбивство нас – як ви кричите, "фашистів". А у дзеркало давно дивилися, коли кричите це слово?

Ви, безграмотні тварюки, навіть не здатні оцінити "гумор" вашого фюрера-недомірка, який боягузливо зі свого бункера наказав бомбити нас рівно о четвертій годині ранку. Чи забули велику пісню:

"...Ровно в четыре часа
Киев бомбили,
Нам объявили,
Что началася война..."

Ваша "міль" навіть боїться реальну війну назвати війною, бо розуміє, що Нюрнберг на нього вже чекає. І навіть знання німецької мови його не врятує!

Я перед пам'яттю батька навіть не можу вас, мерзенні "мамашки з якихось там підгодованих комітетів", назвати суками, бо цим ображу справжніх вовчиць, вівчарок, будь-яких собак-матерів – вони своїх цуценят на смерть не благословляють!

Мені соромно за вас, білоруси, ви зрадили мого батька, який проливав кров за вашу землю!

Тату, я пишаюся тобою і впевнений – ти щасливий, якщо не застав цієї масової зради твоєї пам'яті...

Джерело: Семен Случевский / Facebook