Павелко не топменеджер, а понтовитий аферист, який в істериці ховається від наближення вердикту комісії ВР за чужими спинами

Дешевий приколіст.

Один з останніх крутих лайфхаків президента УАФ – це комедійна сценка на тему створення альтернативної ТСК для розслідування власних зловживань грошима держбюджету під час будівництва футбольних полів у 2017–2018 роках.

Не довіряє Павелко комісії, організованій Верховною Радою, має сумніви в її об'єктивності та політичній незаангажованості. А тому вважає, що більше подовжувати строк її роботи не варто. Мовляв, і так протягом пів року нерви попсували, а правильних, на його погляд, висновків досі не зробили. Немає більше сил і терпіння зносити це знущання із ввіреної йому підслідної федерації.

Приблизно такі протестні думки, очевидно, і спонукали Павелка очорнити чинну депутатську ТСК, навісивши на неї ярлики – "скандальна" і "політизована". А для більшої переконливості в недоцільності продовження роботи далекої від нього комісії очільник УАФ вигнав на барикади титулований футбольний народ.

Але, як згодом з'ясували, ніхто з "альтернативних експертів" – ні Маркевич, ні Протасов, ні Ващук із Дем'яненком, ні Петраков, ні навіть тріо володарів "Золотих м'ячів" – не в змозі чітко та аргументовано артикулювати претензії до діяльності ТСК. Усі вони звелися до того, що "нам здається" і "складається враження"...

Воно й зрозуміло, коли люди насилу читають з чужого аркуша, навіть елементарної логіки в їхніх маніфестах геть немає. А тут їх змушують кидати гучні звинувачення на адресу професійних юристів. Але ж, окрім демагогії, крити нічим...

Отже, зробити з мухи слона і торгувати слоновою кісткою Павелку не вдалося. Альтернативний рух підконтрольної йому групи працівників УАФ, які виступили на захист "безгрішної" честі та гідності начальника, мав вигляд пересічної циркової вистави.

Ніхто з парламентаріїв серйозно навіть не сприйняв демаршу футбольних зірок у непрофільному для них флешмобі, хоча самодіяльність і була розрахована на публіку в будівлі під куполом на Грушевського. А головний режисер цих совкових постановок учергове довів, що ніякий він не топменеджер, а так собі – дешевий приколіст. Або – понтовитий аферист, який злодійкувато ховається в істериці від наближення вердикту ТСК за чужими спинами.

Джерело: Сергей Васильев / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора