Радіти смерті Путіна й квапити її – нормально та правильно. Смерть тирана зберігає тисячі людських життів

Вирок Юрію Дмитрієву, як і слід було очікувати, залишили без змін, і в коментарях знову почалася цілком розсудлива й здорова розмова про те, коли здохне Путін: інші перспективи для припинення пекельного свавілля, очевидно, не проглядаються...

Для охочих, із такої нагоди, зобразити прихильність гуманістичним цінностям повторю: радіти смерті тирана й квапити її – нормально та правильно. Смерть тирана зберігає тисячі (іноді мільйони) людських життів...

Здохни Сталін на три роки раніше або три роки пізніше – матінці-історії було б однаково, але для сучасників різниця цілком смертельна.

Путін сам обрав цю інтонацію у стосунках між собою й людьми, ці правила виходу. 20 років тому ми намагалися (лишень) не дати йому окопатися в абсолютній владі; ще 10 років тому вважали можливим вихід шахрая навшпиньки... Цю розвилку, на жаль, пройдено. Пройдено – саме Путіним.

Що буде потім, бозна. Швецій – Даній тут чекати не доводиться, буде дике популістське поле, і наверх полізуть нові безсоромні тварини (здебільшого з перекованих путіністів)... Щоб винести назовні злежале лайно з цих авгієвих стаєнь, потрібен неабиякий поворот історичного русла.

Але – за Окуджавою – безсумнівне одне: "То болючіше, що довше".

Джерело: Виктор Шендерович / Facebook