Прочитав зранку, що Україна має обрати між поганою угодою і продовженням війни.
Це не так. Зараз обираємо не ми.
Ми не можемо погодитися на план із 28 пунктів, який запропонували путінські посередники. А компромісний план із 20 пунктів, над яким працюють команди України і США (та сама "погана угода"), не подобається Путіну. Що він учора й продемонстрував історією з "атакою на Валдай".
За останні півтора місяця під тиском Трампа наші червоні лінії сильно мутували, деформувалися або взагалі випарувалися. Схоже, що ми можемо дістати прийнятні гарантії безпеки від США та європейських країн, але в іншому вистачає пунктів, які роблять угоду поганою.
Але ця погана угода здається Путіну недостатньо поганою.
Зараз вибір за Путіним. І поки що він обирає продовження війни.
Найкращий час для виходу він уже втратив – після жовтневих санкцій США проти "Роснефти" й "Лукойлу" ціни на російську нафту дуже впали, що завдало додаткового удару по нафтогазових доходах бюджету РФ.
Протягом перших трьох років війни в російську армію й військову промисловість вкидали величезні гроші з "кубушки", що давало змогу демонструвати економічне зростання. Та й "прості росіяни" не надто відчували наслідки – навпаки, ринок праці переживав бум, зарплати зростали.
Але тепер усе – рештки "кубушки" вирішили приберегти на найчорніший день, а діру в бюджеті повністю закривати внутрішніми позиками під 15%. А це зовсім інша історія.
Тепер витрати ріжуть, і навіть військові видатки в бюджеті-2026, по суті, зафіксовані.
Бурхливе зростання позаду. Попереду – стагнація і рецесія.
Я помилився, припускаючи, що Путін подумає на крок наперед і зупиниться раніше, ніж дупа засвітить усіма своїми гранями. Не зупинився, а тільки дав натяк, що може, – дуже вже хочеться отримати Донбас хоч переговорами, хоч у воєнний спосіб.
Тим паче, що Генштаб нашіптує йому солодкі слова про ось-ось розвал української оборони й ось-ось захоплення Куп'янська Донбасу.
І тому 2026 рік буде роком вибору Путіна – вибору між мрією хапнути якомога більше і страхом позбутися титулу "рятівник від проклятих 90-х", яким він так пишається.
Джерело: Шрайк / Telegram
Опубліковано з особистого дозволу автора