0 Київ
Ознайомився з "некрологами" Горбачова в росіян.
Ліберальні, зрозуміло, благословенно згадують про його роль у спробі демократизації і подальшому падінні совкової імперії. А глибинно-народні ненавидять і бризкають слиною.
Із другими все просто, в них є лише один критерій, чи вважати правителя хорошим:
- якщо правитель – кривавий упир, то він хороший;
- якщо правитель – не кривавий упир або недостатньо кривавий упир, то він поганий, негідний правитель.
У Горбачова були свої криваві рішення, але він не втопив у крові все і вся, намагаючись зберегти імперію, отже, він слабак і нікчема.
Путін зараз для них – цілком собі кривавий упир, отже – розумник і красень. Труїть неугодних по всьому світу, влаштовує війни, захоплює території, вбиває людей. Просто мрія, а не президент.
І поки він знищує українців, військових чи звичайних чоловіків, жінок і дітей, бомбардує міста, руйнуючи їх у нуль, це крутий мужик, гідний захоплення.
Але якщо раптом з'ясується, що українців чомусь не знищують належними темпами, а захоплені території зменшуються, може поширитися думка, що Путін став слабким у колінцях.
Для найзатятіших він уже слабенький – ні тобі загальної мобілізації в режимі "вставай, страна огромная", ні тобі запусків ядерних ракет по містах.
Але масовий глибинний народ поки що цього не відчуває. Для нього все йде за планом.
План, щоправда, постійно змінюють, але кого це турбує. Головне – смерть і руйнування.
Проте, хоч як комизитимешся, рано чи пізно настане момент, коли колапс російської армії не можна буде приховати. І це буде тривожний, але дуже цікавий момент.
Джерело: Шрайк / Telegram
Опубліковано з особистого дозволу автора
