-3 Київ
Хай як парадоксально, але всі ці перекидання сил на південь, ядерні шантажі, "від'єднувальні референдуми" мені дедалі більше свідчать про те, що Путін уже усвідомив, що велику війну, війну за всю територію України, він не потягне. Цього разу.
Він може нафантазувати собі перепочинок на кілька років, облік помилок, покарання причетних, просування старанних, ще більш посилене зомбування майбутнього "м'яса" і ще масовіше штампування "заліза". І – ухх! Але потім.
А зараз уся його активність нагадує бажання зафіксувати те, що вже хапнув.
Він може, звичайно, ще спробувати кудись наступати, але за великим рахунком навряд чи нинішня лінія фронту від цього драматично зміниться.
Поки що не особливо розумію, як він уявляє собі цю фіксацію. Тупо провести "референдуми" і погрожувати ядерною палицею? Зробити щось дике і почати ставити умови? Просто заморозити ситуацію, затягнувши всіх у якийсь "стамбульський процес"? Хз.
Від усього цього наше завдання не змінюється – нам треба продовжувати протистояти Росії на всіх фронтах.
Я розумію, що багатьом хотілося б якнайшвидше закінчити війну, але на наших умовах ми її навряд чи закінчимо до 2023 року – року, коли російська економіка перейде від кризи до краху.
Джерело: Шрайк / Telegram
Опубліковано з особистого дозволу автора
