-3 Київ
Ніхто не називає великою, наприклад, Японію. Напевно, через те, що про неї не заспіваєш із відтяжкою "широка Японія рідна". Її територія становить 377 962 км², хоча чисельність населення там трохи менша, ніж у Росії: 127 мільйонів осіб. ВВП Японії у 2016 році становив 4939 трлн доларів США, давши можливість цій країні посісти третє місце у списку провідних економік світу.
Для порівняння: ВВП "великої Росії", вічно здатної щось там "повторити", – 1281 трлн тих же "нікчемних" доларів. Зате у нас усе гаразд із мільярдерами: аж цілих 77 штук – тоді як у Японії – всього 42. Правда, джерело їхніх багатств лежить не у сфері паразитування на природних ресурсах, а у сфері розвитку електроніки, машинобудування й автомобілебудування. Країну "заточено" на виробництво, а не на крадіжку. На цьому місці можна було б загордитися, але японці не поспішають. Напевно, тому що знають, що гордість не є об'єктом конкуренції на світовому ринку.
Але це – у них там. Їм, неповноцінним, не осягнути процесу виробництва духовних скріп, що дають сили нахамити усім і довго не згинатися під ударами політичних бумерангів. Народжені в СРСР виробляють такий потужний дух, що в усього світу очі ріже. Цей вихлоп із радянським начосом знову вирвався й устоявся в атмосфері, лоскочучи ворожі нерви. І приходять до Путіна хвороботворні піклувальники щодо прав людини й говорять: "У нас народ за кордон ломиться, суцільно – чемоданні настрої", а він, опікун, їм у відповідь: "У нас вільна країна". Мовляв, не подобається – валіть. А вони не вгамовуються: "У нас тут права людини зневажають!" А він жахається: "Та ви подивіться, що у США і Європі коїться! Це ж жах лютий і хоррор чистої води!.."
Те, що в Челябінську 12-річні хлопчики ґвалтують 9-річних дівчаток, не може ввести в транс нашого незламного вождя. От сумарні жахи європейського та американського походження змушують ціпеніти його луб'янську спецдушу, а вітчизняне свавілля – лише приємне доповнення до рідних берізок. А тут ще одна неприємність привалила з-за бугра у вигляді західних шакалів, які збирають у росіян якісь біоматеріали. Особливо вразливий глядач може уявити собі таємних лицарів плаща і кинджала, які під пристойним приводом виманюють у довірливих громадян найпотаємніше. І волосся холоне в жилах, і ноги стискаються в патріотичні кулаки, і хочеться розбити всі колби з пробірками в країні, щоб не аналізували.
Утім, як повідомив невгамовний перший заступник голови комітету Держдуми з освіти і науки Геннадій Онищенко – цей загострений у білому халаті, – його колеги по палаті вже готують законопроект, який обмежить роботу в Росії іноземних медичних лабораторій, що проводять аналізи для населення. Ні краплі крові для ворога! Ні грама рідних фекалій! Найдорожче має діставатися Вітчизні, удобрюючи рідну землю. Жодної Оклахомщини або – не приведи Господи – Силіконової долини! Бачиш он той затишний куточок? Там і аналізуй це. Бажано – під невсипущим контролем спецслужб: хто знає кому ти продаси результати? А раптом у тебе печінка відшарувалася не від уживання "Боярышника", а з причини розвитку духовності? Це ж – Нобелівська премія, не менше!..
Мало того, що вони – негідники, вони ще й параноїки. Наслідки того, до чого приводить влада параноїків, історія демонструвала багато разів: від Калігули до Сталіна. Але Володимир Володимирович, схоже, вирішив підсумувати і поєднати досвід усіх психічних вождів та кесарів із поправкою на сучасність. До того ж навіть горезвісний Віссаріонич не володів тим арсеналом ядерних ракет, яким наш кремлівський тиранозавр здатен приголомшити нинішній світ. Устаєш зранку, чухаєш улюблену лисину, дивишся на карту, знаходиш на ній Росію, що випирає, і їдеш дахом від натхнення: "Чорт забирай! Це все – моє!.."
А потім згадуєш про буржуйські пристойності, яких треба дотриматися в березні 2018-го, і промовляєш: "Хочу, як Калігула!" – і телефонуєш, і виводиш коня на манеж або навіть цілу стайню, яка завзято ірже й скаче, звеселяючи лавровські окуляри. І шепочеться конспірологічний міжсобойчик: "А раптом це – багатоходівочка? Раптом він у такий спосіб тихо відповзає у куточок, щоб там мирно і непомітно здохнути?" Вони не враховують одного: цьому "поганому хлопцеві" дуже подобається жити, і відповзати він не збирається – ні по-доброму, ні по-поганому. А ось поглумитися над трупом ним же вбитого інституту виборів – будь ласка. Підійти, штовхнути холодний труп, плюнути на нього й розреготатися: "Воістину всесильний! Танцюйте, смерди, корчіть пики, божеволійти, накидадайтеся одне на одного! Аз єсмь цар!.."
І починається скажений танець на кістках. І ось уже глава ВТБ Андрій Костін приїжджає на економічний форум "Росія кличе", обрядившись у сталінський френч. Це все одно, що гендиректор Deutsche Bank Джон Краян убрався б у гітлерівський кітель і "кинув зігу" на знак вітання всій банківській спільноті. Це ми так розважаємося, демонструючи світові нев'януче почуття гумору, яке допомагає нам з усією патріотичністю плюватися проти вітру в товсті буржуйські пики. І чому ви віддаєте перевагу в цей час доби: Путіну чи Собчак? Пляшці з-під шампанського чи автомату Калашникова? Коров'ячому коржу чи чому біль людському? Ви якого покидька любите більше: з ароматом "лугового чаю" чи із запашком перезрілої полунички? Чим змахнути над вашою головою: луб'янськими онучами чи трусиками світської левиці? Який флер справить на вас більше враження?
Так і ходить наша "зона" на прогулянці обгородженою "колючкою" територією, курсуючи від вигрібної ями до сміттєзвалища. І дивиться на цей похмурий натовп головний наглядач, який колись сам випадково вискочив з нього, і тому – знає і його закони, і звички, а ще – те, що не можна давати слабину: затопчуть, розірвуть. І плює на нього зі своєї наглядацької вежі, і віддає накази – один жорсткіший за інший. Тому що цією ордою знелюдлених може командувати тільки він і ніхто більше. Тут вам – не Японія. А він – не імператор Акіхіто. Хоча якраз це цілком виправно...
Джерело: Sotnik-TV
Опубліковано з особистого дозволу автора
