Інтрига не в тому, чи переможе революція в Ірані, а в тому, що буде після.
- Сирійський сценарій. Розвал країни за етнографічними/регіональними/релігійними ознаками. Захід має думати як над зовнішньою військовою місією, так і над стримуванням мігрантів, які підіграватимуть ворогам ЄС.
- Іракський сценарій. Формально обраний уряд єдиної країни проводить лояльну до Заходу політику, але потребує значної зовнішньої, і, зокрема, військової підтримки.
- Закручування гайок. Після усунення поміркованої частини іранського керівництва до влади приходять ще більші теократи. Захід має думати над стримуванням режиму, особливо його ядерної програми.
- Лібералізація. Спроби лібералізувати країну вже були в 1960-х. У теорії ідеальний, але малоймовірний сценарій. Бо для реалізації потрібна не лише армія, але і люди, здатні реформувати країну за західним зразком.
Світ, вочевидь, розглядає всі ці сценарії. А якщо не розглядає, то тим гірше для світу.
Джерело: Sergiy Taran / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора